Маріавітська церква

Маріавітизм (пол. Mariawityzm) — група християнських конфесій, що виникла у Польщі на межі ХІХ-ХХ століть; опирається на об'явлення Божого милосердя, яке отримала польська черниця Марія Францішка Козловська, котра після об'явлень почала виконувати місію із оздоровлення польського духовенства. Спершу громада маріавітів діяла в межах Римо-католицької церкви, зберігаючи її звичаї та практики набоженств, але у 1906 році, після екскомуніки, накладеної на засновницю руху та ксьондза Яна Ковальського Папою Римським Пієм X, виключена з неї[1].

Храм Милосердя і Милості в Плоцьку

У середині 1930-х років виник поділ, в результаті якого утворилися дві групи: Старокатолицький костел маріавітів та Католицький костел маріавітів.

Маріавітизм є оригінально польською конфесією та організаційно виводиться з гоноратського руху. Зараз (2010-ті) близько 30 тисяч вірян у Польщі належать до Маріавітської церкви[1]. Громади маріавітів діють також у деяких країнах Західної Європи, Африки та обох Америк.

Назва

Назва «Маріавітизм» походить від латинських слів Mariae vitam (imitantes), що можна перекласти як Марії життя (хто наслідує). Ця назва демонструє наслідування життя Богородиці, її покори, любові, чистоти та молитви, а також поширення марійного культу.

За словами Марії Францішки, походження назви є надприродним. Вона походить із першого об'явлення у Справі Великого Милосердя: «Хочу, аби повстала Спільнота Священиків під назвою Маріавітів» (пол. Chcę, aby powstała Wspólnota Kapłanów o nazwie Mariawitów)[2].

На початку XX століття опоненти руху образливо називали його псевдокатолицькою сектою, манкетництвом або ж козловітизмом.

Поділ
Карта єпархій Старокатолицької церкви маріавітів

Віряни-маріавіти проживають головно в Польщі та Франції, а також у діаспорі в США, Канаді, Німеччині, Аргентині, Камеруні, Габоні, Конго, Демократичній Республіці Конго, Італії, Швеції, Парагваї, Уругваї, Бразилії та Марокко.

У Старокатолицькій церкві маріавітів у 1935 році відбувся перший великий розлом; з роками чергові громади на світі почали відокремлюватися, що призвело до виникнення кількох незалежних маріавітських Церков, зокрема:

  • Старокатолицька церква маріавітів з центром у Плоцьку
  • Католицька церква маріавітів у Польщі з центром у Феліц'януві
  • Католицька церква маріавітів у Камеруні з центром у Яунде
  • Католицька церква маріавітів у Німеччині з центром у Кельні
  • Старокатолицька церква маріавітів у Північній Америці з центром у Ваяндот
  • Католицька церква маріавітів у Франції з центром у Нанті
  • Католицька церква маріавітів у Аргентині з центром у Буенос-Айресі

Раніше маріавітські парафії існували на території сучасних Литви, Латвії, України, Білорусі, Росії, Угорщини та Великої Британії. На світі жили священики й черниці, що належали до маріавітських громад, проте працювали в інших християнських церквах, переважно старокатолицьких, зокрема, у США та Нідерландах.

Сукупність поглядів

Маріавітизм базується на католицьких основах віри та моральності, що містяться у канонічних книгах Святого Письма (Старого та Нового Заповітів, а також на догматах, встановлених на перших семи Вселенських соборах та традиції неподіленої Церкви. Опирається він і на об'явленні Божого милосердя, отриманому засновницею маріавітизму, святою Марією Францішкою Козловською, яке вказує, що порятунок для світу, який загруз у гріхах, знаходиться у Христі, присутньому у Святому Причасті, та у закликах до неустанної помочі Богоматері. Непорочне зачаття Діви Марії та Вознесіння Діви Марії, попри те, що є оточеними особливою шаною, трактуються як правда віри, а не як догмат, тобто віра в них є вважається за обов'язкову для спасіння.

Маріавітські церкви не встановлюють догматів та не визнають догматів, оголошених після розколу Християнської церкви 1054 року, тому з догматичної точки зору, як і інші старокатолицькі Церкви, є ближчими до православ'я, ніж до римо-католицизму. Вони вважають, що лише екуменічний собор, який представлятиме усе християнство, може встановлювати догмати, що будуть обов'язковими для всіх християн. Крім того, вони не визнають першості жодного єпископа та непомильності людини в питаннях віри та моральності. Усі прислуги у маріавітській Церкві безкоштовні згідно із рекомендацією Христа: Ви дармо дістали, дармо й давайте (Матвія 10,8). Духовенство може приймати добровільні пожертви за релігійні прислуги, проте не може їх вимагати. Усі зобов'язані зберігати францисканський дух. Священиків у їх праці має надихати девіз: Усе для більшої слави Божої та честі Найсвятішої Діви Марії.

Прихильники маріавітизму визнають сім католицьких таїнств, хоча окремі громади мають різні погляди на форми таїнств. Віряни отримують причастя у вигляді хліба та вина. Маріавіти визнають догмати як дороговкази, тому не визнають екскомунік, і, як наслідок, не виключають зі свого грона інакодумців.

Найвищу шану маріавіти віддають Богові, єдиному в Святій Трійці Отцеві, Синові та Святому Духові. Центральним елементом культу є Свята Меса, яка уособлює спасительську Жертву Христа. Головним завданням маріавітів є поширення хвали для Найсвятішого Таїнства, яка в житті вірян має проявлятися у частому та гідному прийомі причастя та відправі адорації. Кожен вірянин мусить провести годинну адорацію Найсвятішого Таїнства щонайменше раз на місяць, а також брати участь в неділі та свята у месах. Духовенство та ченці зобов'язані проводити адорацію щоденно.

Особливою шаною оточена Матір Божа Неустанної Помочі; її ікони знаходяться у кожній маріавітський святині. Маріавіти віддають хвалу також святим, янголам та мученикам. Особливу повагу мають: св. Марія Францішка Козловська, св. Франциск Ассізький, св. Клара, св. Йосип, св. Анна, св. Альфонс, св. Людовік, Архангел Михаїл, апостоли та євангелісти. Проте в культі святих зберігається поміркованість, їх поведінка показується як приклад до наслідування, а внаслідок віри в communio sanctorum Церква визнає їх особливими посередниками між людьми та Христом. Церква вірить, що Господь чинить дива в людській душі, але не визнає чудодійних мощів, культу ікон та скульптур. Проте вона й не заперечує великої шани, якою варто оточувати релігійні образи та мощі й пам'ятки святих.

Маріавіти усі літургічні обряди та меси правлять народною мовою від 1907 року. Більшість богослужінь відбувається із виставленням Найсвятішого Таїнства. У Польщі меса правиться передом до табернакля у видозміненій формі тридентської меси.

У Католицькій церкві маріавітів у Польщі (так звана феліц'янувська деномінація) практикується священництво та єпископство жінок.

Примітки
  1. Mariawityzm – Historia (пол.). Процитовано 15 czerwca 2016.
  2. ks. Wojciech Różyk, «Objawienia» Marii Franciszki Kozłowskiej, Świdnica 2006, str. 151.

Джерела
  • Mazur Krzysztof, Mariawityzm w Polsce, Kraków 1991
  • Rybak Stanisław, Mariawityzm. Studium historyczne, Warszawa 1992
  • Tempczyk Katarzyna, «„Nowe przymierze uczynił Pan z nami…“ Teologia Kościoła Katolickiego Mariawitów», Warszawa 2011

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.