Береза Картузька (концентраційний табір)

Керівництво Берези Картузької

Із приходом до влади в Польщі в результаті державного перевороту 1926 року Юзефа Пілсудського установився авторитарний режим, відомий як «Санація» (пол. sanacja — «оздоровлення»), що означав «оздоровлення» громадського життя країни шляхом згортання демократичних інститутів, обмеження прав парламенту й зміцнення виконавчої влади. Політична опозиція переслідувалася правовими засобами й силовими методами. Стосовно національних меншостей провадилася політика «культурного придушення», що восени 1930 року переросла в масові репресії проти українського населення Галичини й Волині («Пацифікація»). Приводом для «пацифікації» (умиротворення) послужили численні антипольські акції ОУН (підпали садиб польських колоністів — «осадників», руйнування ліній зв'язку й тому подібне). У ході «пацифікації» застосовувався принцип колективної відповідальності. Підрозділи польської поліції й армії були введені у понад 800 сіл, було арештовано понад 2 тисячі людей, ліквідовані українські організації, спалено близько 500 будинків. Українські депутати сейму, щоб не допустити їх участі у виборах, були поміщені під домашній арешт. Складовою частиною «пацифікації» стали українські погроми з боку польських шовіністичних угруповань. Справа дійшла до того, що в 1932 році Ліга Націй засудила дії польського уряду стосовно українського населення.

Діаграма з даними про кількість в'язнів у таборі в Березі Картузькій у 1934—1939 рр.

Актом помсти за «пацифікацію» стало вбивство 15 червня 1934 року в центрі Варшави бойовиком ОУН Григорієм Мацейком міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Перацького, а також заступника керівника організації «BBWR» (пол. Bezpartyjny Blok Współpracy z Rządem — Безпартійний блок співробітництва з урядом — неполітична організація, тісно пов'язана з Пілсудським і його рухом «санації», існувала з 1928 по 1935 рік) Тадеуша Голувка.

За два дні, 17 червня, президент Польщі Ігнацій Мосцицький видав розпорядження про створення табору в Березі-Картузькій. Табір відкрили в приміщеннях колишнього картезіанського монастиря. Через цей табір пройшли сотні українців, у тому числі членів Організації українських націоналістів. Зокрема, в 1934 році у Березі-Картузькій перебувало 200 ув'язнених, у тому числі 120 українських націоналістів, 40 членів украй правої польської партії Національно-радикальний табір і близько 40 членів Комуністичної партії Західної України.

У таборі Береза-Картузька (так само як і в таборі Біла Підляська) дозволялося тримати людей до трьох місяців без суду, винятково за адміністративним рішенням поліції чи глави воєводства. Остаточне рішення про термін ув'язнення залишалося за адміністрацією табору.

Незважаючи на протести політичних сил, що виступали проти режиму «санації», табір існував і надалі, ставши місцем ув'язнення представників лівих організацій і активістів етнічних меншостей — переважно українців і білорусів. Очолював його інспектор поліції Ян Ґреффнер з Познані. Відповідно до польських джерел, у таборі утримувалося до 800 осіб. За українськими джерелами, напередодні Другої світової війни в таборі утримувалося близько 5 тисяч українців. За радянським даними, до початку 1938 року число ув'язнених перевищувало тут 7 тисяч.

Табір мав дротову огорожу під високою напругою. Арештанти носили полотняний одяг із круглою полотняною шапочкою, на ногах — дерев'яні постоли. У невеликі камери із цементною підлогою набивали по 40 осіб. Щоб ув'язнені не сідали, підлога постійно поливалася водою. Їм заборонялося розмовляти. Долею в'язнів була виснажлива робота й голодний пайок. Жорстоке поводження з боку табірної адміністрації було нормою.[1]

За польським даними, з початком війни проти гітлерівської Німеччини табір було закрито, всіх ув'язнених звільнено, а в таборі утримувалися німецькі військовополонені, а також диверсанти й шпигуни — дванадцятьох із них піддано воєнно-польовому суду й розстріляно.

За радянським даними, наприкінці вересня 1939 року ув'язнених, що утримувалися в Березі-Картузькій, звільнила Червона Армія. В радянській історіографії цей факт підносився, як доказ визвольної сутності введення радянських військ на територію Західної Білорусі й України.

За словами Якова Гальчевського (Войнаровського), в'язні табору зазнали подальших переслідувань з боку нової влади: «Характеристичним явищем було те, що НКВД розстрілювало тих українців, які сиділи в Березі (Картузькій) за Польщі, на підставі залишених по староствах документів. Червоні арештовували, вивозили й нищили всіх тих, хто був на листах шефів безпеки і польської поліції, як націоналісти.»[2] За німецької окупації в концтаборі Береза-Картузька розстріляно разом із родиною українського медика та громадського діяча Волині Петра Рощинського, лікаря з Радехівщини Петра Сайкевича.

• Білі Сарни
• Береза (місто)

• Береза Картузька // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Зайцев О. (ЕСУ), Матейко Р., Уніят В. Береза Картузька (Бяроза Картуская) // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 47. — ISBN 978-966-528-318-8.
• Рубльов О. Береза Картузька // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
• Прилуцький В. І. Береза Картузька // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
• Зайцев О. Ю. Береза Картузька // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Масловская Т. И. Песни-проклятья Березы-Картузской // Восточная Европа: концерт культур. Материалы III международной научной конференции — Спб., 2004. (рос.)
• Мельтюхов М. И. Советско-польские войны. Военно-политическое противостояние 1918—1939 гг. — М., 2001. (рос.)
• Нариси історії Береза-Картуського концтабору (липень 1934 - вересень 1939) / О. Л. Ільїн, П. Є. Мазур. – Тернопіль : Терно-граф, 2019. – 640 с. – ISBN 966-457-374-7
• Polit, Ireneusz (2003). Obóz odosobnienia w Berezie Kartuskiej 1934–39. Toruń: Adam Marszałek. ISBN 83-7322-469-6. (пол.)
• Siekanowicz, Piotr (1991). Obóz odosobnienia w Berezie Kartuskiej 1934–39. Warszawa: Instytut Historyczny im. Romana Dmowskiego. (пол.)
• Śleszyński W. Obóz odosobnienia w Berezie Kartuskiej: 1934—1939 / W. Śleszyński. — Białystok: Dom Wydawniczy Benkowski, 2003. — 151 s. — ISBN 83-918161-0-9. (пол.)

• Береза Картузька // Довідник з історії України
• Береза-Картузька була місцем, де карали українців
• Петро Кралюк. Береза Картузька
• Святослав Липовецький. Кров Берези. 75 років тому в Польщі створено концтабір Береза Картузька, де «перевиховували» українських самостійників // Україна молода, № 107, 17.06.2009
• Пацифікація — сумна сторінка польсько-українських стосунків…^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Борьба против польской оккупации на Западной Украине 1921—1939 гг. (рос.)
• Лосев Владислав. Материк. Польская интрига или третья Речь Посполитая? (рос.)
• «Obóz w Berezie Kartuskiej miał być dowodem na „faszyzację“ Polski» — z Tomaszem Greniuchem, doktorantem historii na KUL-u rozmawia Tomasz Kwiatek (пол.)
• Rozporządzenie Prezydenta Rzeczypospolitej z dnia 17 czerwca 1934 r. (пол.)

• Пам'ятний знак на місці концтабору
• «Червоні казарми»