Богдан Гостський

Богда́н Се́нкович Го́стський (? — між 1516 та 1522) — руський (український) боярин з роду Кидійовичів, гербу Кирдій, представник гілки Гостських. Родове гніздо Гоща. Державний діяч.

Богдан Гостський
Кирдій
луцький ключник, чашник
 
Смерть: між 1516 та 1522
Підданство: Велике Князівство Литовське
Рід: Гостські
Батько: Сенко Гостський
Діти: Іван, Олександр, Василь, Уляна

Біографія та діяльність

Богдан Гостський (також Гощъский) єдиний з нині відомих синів волинського зем'янина Сенка Занковича Гостського.[1] Вперше згадується свідком у листі князя Семена Гольшанського своїй дружині "на віно" у 1483 році. У 1487 році засвідчив лист князів Михайла та Костянтина Острозьких удові Єнка Чаплича Тетяні на маєток та зобов'язання останньої служити їм. У цих документах Богдан Гостський фігурує як звичайний зем'янин, а в 1488 році в листі удови луцького старости Олізара Шиловича одному з родичів постає як луцький ключник та "підчаший короля його милості". Варто зазначити, що зазначення посади Богдана Гостського "підчашим" станом на 1488 рік є сумнівним, адже в інших джерелах її обіймає на цей час та 1492 році Олександр Гольшанський. Натомість відносно Богдана Гостського це джерело є єдиним і написано в XVI ст. Її він обіймав дещо раныше у 1483 році. Приблизно з того ж року ключник луцький, востаннє на цій посаді фігурує в документі, що датований 10 березня 1506 року.[2] Серед шляхти користувався неабияким авторитетом, на це зокрема вказують його посади та особи в документах де він фігурує.

Успадковане від батька родове гніздо Богдан Гостський доповнив кількома вислугами, однак у часи правління короля Казимира IV Ягеллончика збільшити кількість маєтностей не зміг. Розширення володінь відбулося за часів правління короля Олександра Ягеллончика. Новий монарх затвердив Богдану Гостському село Звірово неподалік Луцька та землю в Луцьку поблизу церкви св. Василія. З підтвердження на цю ділянку стає відомо, що Богдан Сенкович засипав тут став, спорудив двірець, збудував млини, осадив людей, а також отримав дозвіл від короля на корчму.

У 1494 році Богдан Гостський отримав привілей на право запровадження торгу в родовому гнізді Гощі, щоправда тільки "до волі" монарха. За даними ревізії Луцького замку 1545 року король Зиґмунд І Старий віддав Богдану Гостському Гульцівське та Кузьмівське дворища Луцького ключа. Деякий час йому належав тут маєток Собіхлібці, який у 1508 році купив Григорій Путошинський. З листа короля Казимира IV Ягеллончика до княгині Марії Ровенської від 1507 року відомо, що Богдан Гостський з нею судився але безрезультатно "иж его подводъ гостских в Ровномъ не отменяють". Сам у свою чергу відмовився міняти підводи з Корця через що правувався з князем Іваном Корецьким. Востаннє Богдан Гостський згадується у листі Івана Болбасовича до князя Костянтина Острозького від 1516 року. У 1522 році в справі Гостських та князів Корецьких за підводи, вже фігурує його син Василь Богданович Гостський. Тож очевидно, що Богдан Гостський помер між 1516 та 1522 роками. Окрім Гощі діти Богдана Гостського успадкували від нього маєтки Крупа та Котів.[3] Про його шлюб(и) невідомо.

Джерела
  • Собчук В.Д. «Від коріння до корони» . Кременець 2014 р. – 506 ст. Ст. 261 - 263.
  • Яковенко Н.М. «Українська шляхта з кін. XIV - до сер. XVII ст. Волинь і Центральна Україна» Київ. 2008 р. –  409 ст. Ст. 148.
  • Безносюк Сергій. Шляхта руських земель.

Примітки
  1. Собчук В.Д. (2014). «Від коріння до корони» (українська). Кременець. с. 261.
  2. Собчук В.Д. (2014). «Від коріння до корони» (українська). Кременець. с. 262.
  3. Собчук В.Д. (2014). «Від коріння до корони» (українська). Кременець. с. 263.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.