Богородичин

Вперше в історичних документах «Актах сільських і міських» згадується 1436 як Brodaczin[2]. За місцевими переказами, першоназва села — Бродичин походить від того, що на тому місці, де тепер вулиця Пилипівка, у давнину росли очерети, розливалися води, водилися дикі качки, на яких полювали мисливці, бродячи по тих болотах і водах. Згодом, нібито польські окупанти змінили Бродичин на Богородичин на честь Діви Марії Богородиці.

Науковець Дмитро Бучко вважає, що первісна назва села — Бородичин, і походить від особової назви Борода.

Внаслідок політики польської окупаційної влади в Богородичині було завезено поляків для перемішування населення, а згодом село поповнювалося вихідцями і з інших сіл, а тому не мало і давно втратило своє етнографічне і фольклорне обличчя.

Власниками села були Миколай Щериговський (1440), Ян Пщежик (1477), Адам Хоцімірський (1477), у 1920-1930-ті дідич Штадлер мав 55 га землі. Землевласники, переважно поляки, визискували місцевих українців.

У 1857 в Богородичині мешкало 665 осіб, орної землі було 1209 морґів, лісу — 692 морги. У 1930-ті — мешкало 1483 осіб, орної землі — 902 га, господарств — 340.

Заможнішими серед місцевих селян-поляків були Михайло Квецень — 28 га, Іван Квєцень, Адам Квецень та Антоній Бєнь мали понад 20 га.

У 1930-ті була читальня, шестирічна школа.

У 1934—1939 рр. село входило до об'єднаної сільської ґміни Тарновіца Польна Тлумацького повіту.

У 1939 році в селі проживало 1 590 мешканців, з них 330 українців-грекокатоликів, 450 українців-римокатоликів, 570 поляків, 200 польських колоністів міжвоєнного періоду, 20 євреїв і 20 німців[3]

18 вересня 1939 мешканці Богородичина Іван Дмитрук, Іван Слободян та Володимир Кликайло роззброїли рештки польського війська, яке утікало. Для наведення в селі порядку та захисту від польських банд створено народну міліцію, сільський комітет з 9 осіб, на чолі з Володимиром Кликайлом. Дідицьку землю — 55 га, інвентар, майно розділили серед малоземельних, а згодом радянська влада все усуспільнила.

У 1939-1941 діяла семирічна школа, 1941—1944 — п'ятирічна, 1970—1986 — початкова трирічна.

У Другій світовій війні в Радянській армії воювали проти німців і мешканці Богородичина, з яких 37 загинуло. В ОУН були Михайлишин, два Федюки й Хома.

У 1944 внаслідок військової акції НКВС в селі було спалено 50 господарств, убито 46 осіб.

Колгосп засновано в лютому 1949 — «Нове життя», у 1959—1965 землі Богородичина перевели до радгоспу «Отинянський», у 1965—1979 — до радгоспу «Світанок», у 1997 — до спілки власників «Світанок».

У 1956 осередок КПРС налічував 22 члени.

У часи комуністичного панування (1944—1991) зміліла річка Дівоча, у 1958 насильно зачинено церкву, яку відчинили 1989 з нагоди 1ООО-ліття хрещення України-Руси та внаслідок так званої «перебудови» в СРСР.