Тлумацький повіт
Тлумацький повіт (нім. Bezirk Tłumacz, пол. Powiat tłumacki) — історична адміністративна одиниця на українських землях, що входила до складу Австро-Угорщини, Західно-Української Народної республіки, Польщі, УРСР і Третього Райху. Адміністративним центром було місто Тлумач.
| Округ | Станіславський |
| Коронний край | .svg.png.webp){kind=small} Королівство Галичини та Володимирії |
| Країна |  Австрійська імперія.svg.png.webp){kind=small} Австро-Угорщина |
| Центр | Тлумач |
| Створений | 1854 |
| Площа | 889,512 км² (1880) |
| Населення | 80 027 (1880) |
 | |
| Найбільші міста | Тлумач, Тисмениця |
Австро-Угорщина
Утворений 1854 року[1] з 26 громад (гмін). 1867 року в ході адміністративної реформи до нього приєднано Тисменецький повіт з 26 громадами (однак у судовій структурі зберігся попередній поділ і Тисменицький судовий повіт), а також передано громади Бобрівники, Довге, Комарівка, Лядське, Лука, Межигір'я, Новосілка, Петрилів, Рошнів, Стриганці, Тростянці, Устя-Зелене і Юрківка з ліквідованого Монастириського повіту та громади Милування і Вільшаниця з Галицького повіту. Таким чином Тлумацький повіт охоплював територію нинішніх Тлумацького та частково Коломийського, Монастириського і Тисменицького районів і в практично такому вигляді існував до 1944 року.
Станом на 1879 рік, повіт налічував 60 населених пунктів, розподілених по 52 кадастрових кварталах[2].
На території повіту діяли два повітові суди — у Тлумачі та Тисмениці. 1 листопада 1897 р. утворений Отинійський судовий повіт, котрий охоплював 19 громад Тлумацького повіту.
ЗУНР
У листопаді 1918 року повіт увійшов до Станиславівської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був адвокат д-р Іван Макух (УРП), його змінив інженер Антін Галька. Іван Макух був обраний також Головою Повітової УНРади. Делегатом до УНРади був обраний учитель Августин Домбровський (УРП).[3]
Під польською окупацією
Після окупації ЗУНР унаслідок польсько-української війни територія повіту опинилася у межах Польської Республіки. Повіт включений до Станіславського воєводства після утворення воєводства у 1920 році на окупованих землях ЗУНР.
| Тлумацький повіт | |
|---|---|
|
пол. Powiat tłumacki | |
|
| |
| Адм. центр | Тлумач |
| Найбільше місто | Тлумач |
| Країна |  Друга Польська Республіка |
| Воєводство | Станіславське |
| Гміни | 65 (1921), 16 (1934—1939) |
| Населення | |
| - повне | 127 300 (1931) |
| - густота | 111 |
| Площа | |
| - повна | 1 147 км² |
| Дата заснування | 1854 |
 | |
Зміни адміністративного поділу
Розпорядженням Ради міністрів 28 травня 1934 року село Підпечери передане з Тлумацького повіту до Станіславського[4].
1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ на сільські гміни[5] шляхом об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом.
Міста (Міські ґміни)
- містечко Отинія — місто з 1934 р., раніше було сільською ґміною
- містечко Тлумач — місто з 1934 р.
- м. Тисмениця
Сільські ґміни
* Виділено містечка, що були у складі сільських ґмін та не мали міських прав.
Радянський період
27 листопада 1939 р. повіт включено до новоутвореної Станіславської області[6].
В 1940 р. повіт ліквідовано в результаті поділу території на райони:
- Отинянський — з містечка Отиня і сільських ґмін Отиня, Терновиця Пільна і Хоцімєж
- Тлумацький — з міста Тлумач і сільських ґмін Тлумач, Нижнів, Олеша й Олешів
- Тисменицький — з міста Тисмениця і сільських ґмін Марковце і Рошнюв.
Третій Райх
Під час німецької окупації у 1941-1944 рр. Тлумацький повіт був відновлений як адміністративна одиниця Крайсгауптманшафту Станіслав — складової частини Дистрикту Галичина. Відновлений також був і поділ на гміни (волості). Однак після повторного захоплення території повіту радянськими військами його знову поділено на ті ж райони.
Сучасність
Нині на території Тлумацького повіту розташовані дві адміністративних одиниці Івано-Франківської області — Тлумацький та частково Тисменицький райони.
Населення
У 1910 році українці-грекокатолики становили 74 % населення повіту[7].
У 1939 році в повіті проживало 123 960 мешканців (91 600 українців-грекокатоликів — 73,89 %, 13 230 українців-латинників — 10,65 %, 9 810 поляків — 7,91 %, 1 560 польських колоністів міжвоєнного періоду — 1,22 %, 6 965 євреїв — 5,62 % і 795 німців та інших національностей — 0,64 %)[8].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 116 028 населення ніби-то було аж 44 958 (38,75 %) поляків при 66 659 (57,45 %) українців, 3 677 (3,17 %) євреїв і 502 (0,43 %) німці) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими) та післяпольськими (радянським 1940 і німецьким 1943) переписами.
Примітки
- Stupnicki H. Geograficzno-statystyczny opis królestwa Galicyi i Lodomeryi… — S. 99.
- Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)
- Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ).
- Розпорядження Ради міністрів 28 травня 1934 року № 439
- Dz.U. z 1934 r. Nr 69, poz. 664 Розпорядження Міністра Внутрішніх Справ від 26 липня 1934 року про поділ Тлумацького повіту в Станиславівському воєводстві на ґміни (сільські муніципалітети). Архів оригіналу за 21 лютого 2015. Процитовано 21 березня 2016.
- Указ ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» (рос.)
- Українці. Частка у населенні повітів
- Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 94.
Література
- Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1879, Lwów 1879 (пол.)