Бойко Володимир Семенович

Освіта вища, у 1970 році закінчив Жданівський металургійний інститут за фахом «Обробка металів тиском».

Вся трудова біографія пов'язана з Маріупольським металургійним комбінатом ім. Ілліча: з 1957 року — слюсар, різальник холодного металу, старший майстер, заступник начальника листопрокатного цеху

1976–1983 — начальник листопрокатного цеху

1983–1985 — заступник начальника виробничо-розпорядного відділу

1985–1987 — начальник виробничо-розпорядного відділу

1987–1990 — заступник генерального директора з виробництва та постачання продукції

Квітень 1990 року — січень 1997 року — генеральний директор Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча.

Зі січня 1997 року — голова правління Маріупольського металургійного комбінату ім. Ілліча.

Серпень 1993 року — 1994 року — позаштатний радник Президента України.

З 1994 року — депутат Донецької обласної ради

З вересня 1998 року — член Координаційної ради з питань внутрішньої політики

Член Ради експортерів при Кабінеті Міністрів України.

2002 — обраний до Верховної Ради України 4-го скликання (від блоку «За єдину Україну!»; № 4 в списку).

• Член фракції Соціалістичної партії України
• Член Комітету ВР з питань промислової політики та підприємництва
• Член депутатської фракції ПАРТІЇ РЕГІОНІВ у Верховній Раді України сьомого скликання

Помер 10 червня 2015 року, після тривалої хвороби. [5]

Був одружений. Жінка Яна Рябко.

• Звання Герой України з врученням ордена Держави (18 липня 2003) — за визначні заслуги перед Українською державою у зміцненні економічної могутності країни, багаторічну громадсько-політичну діяльність[6]
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (24 серпня 2013) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм[7]
• Орден «За заслуги» I ст. (27 квітня 2001) — за значний особистий внесок у реалізацію Програми соціально-економічного розвитку Донецької області на 1998—2000 роки, багаторічну плідну працю[8]
• Орден «За заслуги» II ст. (19 вересня 1998) — за значний особистий внесок у підвищення ефективності металургійного виробництва, сприяння економічному розвиткові України[9]
• Орден «За заслуги» III ст. (7 лютого 1997) — за вагомий особистий внесок у розвиток металургійного виробництва, випуск якісної металопродукції та в зв'язку зі 100-річчям заснування підприємства[10]
• Орден Данила Галицького (19 серпня 2006) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняного футболу, досягнення високих спортивних результатів футбольними збірними командами України, підготовку спортсменів міжнародного класу[11]
• Орден «Знак Пошани» (1974)
• Заслужений металург України (17 липня 1995) — за заслуги в розвитку металургійної промисловості, вагомі трудові досягнення[12]
• Державна премія України в галузі науки і техніки 1999 року — за розробку теоретичних основ та широкомасштабне впровадження способу підвищення властивостей конструкційних сталей мікролегуванням порошковими дротами з високоактивними елементами (у складі колективу)[13]

Найкращий ТОП-менеджер України у галузі «Металургія та виробництво коксу» у 2009 році.

Почесний громадянин м. Маріуполя (1998).

21 жовтня 2017 року, в Маріуполі, на фасаді першого корпусу Приазовського державного технічного університету було відкрито меморіальну таблицю Володимиру Семеновичу Бойку. Меморіальна таблиця з барельєфом В. Бойка, виконана з бронзи маріупольським ювеліром-гравером Петром Ключком.

• Донецький клан

• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
• База даних «Дело»