Болеславський Ісаак Єфремович

Народився у єврейській родині[1]. Навчився грати в шахи з 9 років.

Тричі поспіль Ісаак Болеславський вигравав чемпіонати України 1938, 1939, 1940 років. У 1940 дебютував в чемпіонаті СРСР і поділив 5—6-і місця з Михайлом Ботвинником, але поступився йому в особистій зустрічі і з тих пір мріяв узяти реванш. Згодом він згадував, які плани виношував 27-річний честолюбний майстер:

«Ось я і вирішив, що при систематичній роботі над собою зможу виграти і у нього. Не так страшний біс, як його малюють. Програш Ботвиннику двох партій в матч-турнірі 1941 року, а також в XIV чемпіонаті СРСР чотири роки потому, мене анітрохи не протверезили. Мені здавалося, що я розумію гру Ботвинника, бачу її сильні та слабкі сторони. Я почав готуватися до зустрічі з ним. Розумів, звичайно, що це шахіст зовсім іншого стилю, ніж мій стиль тих років. Але вважав, що і у мене є шанси на перемогу».

Наступні 10 років Болеславський постійно покращував свої результати: у матчі-турнірі на звання абсолютного чемпіона СРСР (1941) зайняв 4-е місце, чемпіонати СРСР: 1944 — 3-і, 1945 і 1947-2-е і, нарешті, в 1950 — вершина спортивних досягнень — в турнірі претендентів на світову першість він розділив 1-2-і місця з Давидом Бронштейном. Був призначений додатковий матч між ними, і тут Болеславський допустив психологічну помилку — готуючись до матчу з Бронштейном, він весь час думав про матч з Ботвинніком! Всього одним очком поступився він Бронштейну (6,5:7,5), але ціна цього очка була величезною — матч за звання чемпіона світу, який так і залишився мрією. Багатьох сучасників привертав комбінаційний стиль гри Болеславського.

Він брав участь в турнірі претендентів (Цюрих, 1953), успішно грав у ряді турнірів — Бухаресті (1953), Стокгольмі (1964), Дебрецені (1961).

Проте все більшу схильність проявляв він до тренерської роботи. У 37 років Ісаак Болеславський був секундантом Василя Смислова на переможному для Смислова турнірі претендентів (1956), а три роки потому за допомогою до нього звернувся Тигран Петросян. Їх співдружність була довгою і плідною. У 1963 Петросян переміг Михайла Ботвинника і став чемпіоном світу, а 3 років потому відстояв титул в боротьбі з Борисом Спаським.

Болеславський мав феноменальну пам'ять, енциклопедичні пізнання, доброзичливість і скромність. Бронштейн називав його «справжнім художником шахів» і вважав одним з найгостріших радянських шахістів.

Болеславський помер у віці 57 років.

Один з його друзів і учнів гросмейстер Олексій Суетін писав в журналі «Шахи в СРСР»:

«Болеславський був людиною виняткової скромності і великої культури. Якщо важко уявити собі Болеславського без шахів, то просто неможливо уявити його без книжки. Він прекрасно знав історію, класичну літературу, поезію. Справді новаторськими виявилися його чудові дебютні системи в сіцілійському і староіндійському захистах, його дослідження, що збагатили ряд інших актуальних дебютів. Глибокі за змістом книжки, дотепні аналізи в шаховій періодиці давно вже зробили Ісаака Болеславського одним з провідних теоретиків у світі».