Болеслав Валлек-Валевський

Болеслав Валлек-Валевський народився в сім'ї Адольфа Валевського, що працював режисером у львівському Театрі Скарбека, та Йоанни Валевської (в дівоцтві Ґелла) — співачки. У 1894 року, вступивши до Львівської консерваторії, навчався гри на фортепіано у Вільгельміни Малішової та Вінценти Целлінґера, а теорії музики — у Станіслава Нев'ядомського. 1900 року він перебрався разом із своєю родиною до Кракова, де його батько дістав посаду режисера в Театрі імені Юліуша Словацького. Болеслав вступив до Краківської консерваторії, де вдосконалював знання гармонії та контрапункту у Владислава Желенського й Феліціана Шопського, гри на фортепіано у Віктора Барабаша, а також співу в Юліуша Марси й Олександра Бандровського. З 1903 по 1906 рік він студіював полоністику в Ягеллонському університеті. У 1906–1907 роках року здобував музичну освіту (музикознавство, гармонія і контрапункт) у Гуґо Ріманна й Артура Прюфера в Лейпцигу. Також відвідував диригентську школу.

Повернувшись до Кракова у 1907 році, Валлек-Валевський викладав музику в гімназії святої Анни і до 1943 року керував церковним хором в Теологічному інституті священиків-місіонерів. Цей колектив виконував, серед іншого, твори П'єрлуїджі да Палестрини, Орландо ді Лассо, Якоба Ґаллуса, Томаша Шадека, Бартломея Пенкеля і Гжегожа Гервасія Гожицького. З 1910-го він викладає теорію музики, спів і композицію в Консерваторії музичного товариства у Кракові. Його учнями були, зокрема, Мечислав Дробнер, Вацлав Ґайґер і Едвард Фріденберґ. З 1938-го до початку Другої світової війни обіймає посаду ректора Консерваторії. Також був один із засновників Інституту музики, в якому з 1908 року по 1920-й викладав гармонію і хоровий спів. Разом із Кларою Чоп-Умлауфовою, Болеславом Рачинським і Станіславом Гебултовським у 1914 році організував Краківське оперне товариство, обома хорами якого (чоловічим і змішаним) керував до 1939 року.

З 1919 року Валлек-Валевський був диригентом у Театрі «Nowości» («Новини»), з 1921-го — в краківському міському театрі «Opera-Operetka» («Опера-оперетка»). У 1925-му став директором і диригентом Музичного товариства у Кракові й якийсь час був також диригентом його любительського симфонічного оркестру. Під його керівництвом колективи виконували такі твори, як «Missa solemnis» Людвіг ван Бетховена, «Requiem» Ектора Берліоза, «Король Давид» Артура Гоннеґера, «Stabat Mater» Кароля Шимановського.

Валлек-Валевський став відомий як хоровий диригент. У 1903–1919 роках він був диригент Академічного хору в Кракові. У 1917–1919 роках на запрошення Еміля Млинарського диригував у Варшавському оперному театрі, поставив там оперу Людомира Ружицького «Амур і Психея». 1919 року Валлек-Валевський заснував у Кракові чоловічий хор «Ехо». Керував цим колективом до 1938 року й концертував із ним у Польщі, Нідерландах, Румунії, Болгарії, Туреччині, Югославії, Угорщині, Чехословаччині, Австрії. Він створював композиції для виконання хору й оркестру. Валлек-Валевський був наділений абсолютним слухом. Подавав голосом ноту «ля», і за цим звуком оркестранти настроювали інструменти. Від 1925 року Валлек-Валевський був диригент і керівник Краківського музичного товариства, водночас керував його симфонічним оркестром. Крім того, він писав опери, фортепіанні та органні твори.

Болеслав Валлек-Валевський. 1930 рік.

До його найвагоміших хорових композицій належать «Rapsod burzowy» («Буряна рапсодія»), «Deszcz w słońcu» («Сліпий дощ»), «Bajeczka o myszce» («Казочка про мишку»), «Bajka o Kasi i królewiczu» («Казка про Касю і королевича», слова Луціяна Риделя), «Pogrzeb Kazimierza Wielkiego» («Похорон Казимира Великого», на слова Станіслава Виспянського), «Giewontowa baśń» («Казка Гевонту»), «Pieśni góralskie» («Горянські пісні»), «Te Deum, Wesel się Królowo Nieba» («Te Deum, радуйся, Небесна Царице»). Валлек-Валевський також створив опери «Dola» («Доля») (1918 або 1919) і «Pomsta Jontkowa» («Йонтекова помста»,1926) на свої тексти, а також «Żona dwóch mężów» («Жінка двох чоловіків», лібрето Єжи Гурановського, 1920). У доробку композитора є твори для оркестру: «Zygmunt August i Barbara» («Сигізмунд Август і Барбара»), «Suita liryczna» («Лірична сюїта») й скерцо «Paweł i Gaweł» («Павел і Ґавел»). Певну частину музичної спадщини Валлека-Валевського становлять твори на українську тематику — «Думка», «Повій, вітрику», «Пісня козака» та інші.

Болеслав Валлек-Валевський був нагороджений Офіцерським Хрестом Ордена Відродження Польщі (1929).

Поховали композитора на Раковицькому цвинтарі в Кракові. Похорон став неформальною патріотичною маніфестацією. Побачивши натовп на похороні, німецька влада занепокоїлася й підігнала до кладовища поліційні машини про випадок заворушення.

Валлек-Валевський був одружений, мав небожа Мар'яна.

• 1913 — II премія за «Казочку про мишку» на конкурсі Львівського академічного хору
• 1914 — відзнака за «Sen ziemi» («Сон землі») на конкурсі львівського хору "«Ехо»
• 1926 — II премія за «Zakwitły krzewy bzów» («Зацвіли кущі бузку») на конкурсі Львівського хору друкарів
• 1928 — II премія за «Orlętom sława» («Слава орлятам») на конкурсі Малопольського союзу музичних і співочих товариств
• 1929 — Офіцерський Хрест Ордена Відродження Польщі
• 1938 — I премія Польського татранського товариства в Познані за «Muzykę na chór męski a cappella» («Музику для чоловічого хору а капела»)

• Іменем Валлека-Валевського названо вулиці у Кракові та Забже.

• Bolesław Wallek-Walewski на сайті Culture.pl
• Poczet rektorów Akademii Muzycznej w Krakowie
• Leon Świerczek, Bolesław Wallek-Walewski, Kraków PWM, 1975