Болькув

Назва місцевості походить від імені Болько, яке є старопольським деривативом від слов'янського чоловічого імені Болеслав. Найбільш імовірно, що місто завдячує свою назвою володарю Яворського князівства Болеславу І Суворому, який розбудував існуючий тут замок.

Назва місцевості записувалась у документах по-різному: в 1195 році – "Hain", в 1276 році – "Bolesłaus in Hayn", в 1277 році – "Hayn", в 1295 році – "Bolkenhain".

Німецький географ і мовознавець Генріх Адами у своїй праці щодо походження місцевих назв в Сілезії, опублікованій у 1888 році у Вроцлаві наводить назву міста "Polkenhayn", відображену у документі 1292 року, тлумачачи її значення як „Burg des Bolko I” (нім.), тобто місто Болька І[3].

Сучасну назву місту було присвоєно урядовим розпорядженням у 1946 році[4].

Болькув як місто і замок на мапі з 1645 р.

Вже в XI столітті на околицях теперішнього міста знаходилося поселення Сьвіни, яке було вперше згадане у джерелах в 1108 році. В XII столітті це поселення було польською каштелянією з укріпленим замком. У XIII столітті на відстані близько двох кілометрів від нього, на перехресті важливих торговельних шляхів з Вроцлава і Легниці до Чехії, було закладено нове поселення, у якому з плином часу було розміщено нову каштелянію[5]. Місто виникло у 1265 році[6], а вже в 1276 році воно отримало міські права. У той час воно називалося "Hain" (укр. Гай). У XIII–XIV століттях місто належало до Яворського та Свідницько-Яворського князівств. У 1392 Яворське князівство було приєднано до Чеського королівства. В 1384 році місто змінило назву на "Bolkenhenhain" і стало леном, який передавався чеським лицарським родам. Швидкий розвиток міста наступив під пануванням князя Бернарда Свідницького, зокрема саме тоді тут було збудовано костел.

Розвиток міста призупинився внаслідок Гуситських війн. У 1463 році чеський король Їржі з Подєбрад передав замок лицарю Яну з Чорної. Через розбійні напади, які він скоював в околиці, міщани Вроцлава та Свідниці у 1468 році організували збройний похід на замок. Об'єднаним силам міщан вдалося здобути замок, після чого вони повішали Яна з Чорної. Місто разом із замком було передано під опіку угорського короля Матвія Корвіна, якого підтримували міщани. Після вступу на угорський трон Владислава II Ягеллончика у 1490 році, Болькув перейшов у владу цешинського князя Казимира II Цешинського. З 1526 року місто перебувало під пануванням Габсбургів.

У 1508 році Болькув отримав право вільного вибору ради міста, право організації судочинства на найнижчому рівні та привілей проведення трьох ярмарків на рік. XVI та XVII століття стали трагічними для міста. В той час місто зачепили епідемії, землетруси, повені та війни (Тридцятилітня війна, напад шведів у 1646 році). На межі XVII і XVIII століть відбувалась відбудова міста, яке стало осередком лляного ткацтва. У 1703 році місто було продане цистеріанцям з Кшешова.

У 1742 році Болькув зайняло Королівство Пруссії. У 1810 році все майно монастиря перейшло у власність прусської держави (секуляризація). До чергового зубожіння міста призвело повстання ткачів у 1793 році та Наполеонівські війни. У 1812-1823 року було частково розібрано міські укріплення.

До XIX століття місто було торговельним осередком, натомість з середини XIX століття тут розпочався швидкий розвиток промисловості, особливо текстильної. В 1858 році тут було відкрито першу механічну ткальню[5].

Болькув у 1815 р.

1 грудня 1890 року було запущено лінію залізниці, яка вела з Стшеґома, через Розтоку до Болькова (20 кілометрів лінії). У 1899 році її було продовжено до вузлової станції Марцишув, де вона з'єднувалась з лінією Сілезької Гірської Залізниці та бічними лініями до Любавки з 1869 року та Злоториї з 1896 року.

Під час Другої світової війни, від серпня 1944 року до лютого 1945 року, поруч із містом знаходилась філія німецького концентраційного табору Ґросс-Розен, яка була створена для обслуговування фабрики з виробництва деталей для літаків. У таборі було ув'язнено більше 800 польських та угорських євреїв, з них близько 200 померло чи було вбито. Після ліквідації цього концентраційного табору його в'язнів перевели до Бухенвальду[7].

Із наближенням Червоної Армії місцеве населення почало масово втікати з міста. Після того, як місто зайняли радянські війська, воно було передане польській владі, спершу під назвою Больковець (пол. Bolkowiec)[8]. Після Потсдамської конференції місцеве німецьке населення міста було виселене до Німеччини.

У 1945-1947 роках в місті було відбудовано промисловість. В 1957 році розпочато роботи із осучаснення та розбудови міста.

У січні 1996 року припинено пасажирське сполучення на 35-кілометровій залізничній лінії Стшеґом – Болькув – Марцишув, внаслідок чого місто втратило залізничне сполучення з рештою Польщі.

У місті є значна кількість історичних пам'яток, зокрема: унікальна похила прямокутна площа Ринок, оточена кам'яницями з підтінням XVII і XVIII ст., руїни оборонного замку XIII ст.,частина міських мурів, зведених у XIV столітті (дві вежі на західній стороні та шість – на північній), готичний костел святої Ядвіги 1250 року, ратуша XIV століття (відбудована у 1670 р. після пожежі та перебудована у 1827 р.), палац 1797 р., тощо.

• Боркен в Німеччині (від 27 вересня 1997 року)
• Г'єрде в Нідерландах (від 12 червня 1992 року)
• Драґсхольм в Данії (від 1995 року)
• Докси в Чехії (від 19 серпня 2006 року)
• Бад-Мускау в Німеччині (від 20 жовтня 2006 року)

Панорама міста

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][10]:

• 
  Кам'яниці на Ринку в Болькові
• 
  Замок у Болькові
• 
  Костел святої Ядвіги у Болькові
• 
  Ратуша в Болькові
• 
  Замок на тлі міста
• 
  Вокзал у Болькові
• 
  Євангелістська церква у Болькові

• Офіційна сторінка міста