Бондарівка (Ушомирська сільська громада)

Бо́ндарівка село в Україні, в Ушомирській сільській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Населення становить 497 осіб.

село Бондарівка
Герб
Центральна вулиця
Центральна вулиця
Країна  Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Коростенський район
Громада Ушомирська сільська громада
Код КАТОТТГ UA18060230050046078
Основні дані
Засноване 1618
Населення 497
Площа 2,965 км²
Густота населення 167,62 осіб/км²
Поштовий індекс 11562
Географічні дані
Географічні координати 50°53′31″ пн. ш. 28°14′21″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
193 м
Найближча залізнична станція Бондарівський
Місцева влада
Адреса ради вул. Березюка, 17, с. Ушомир, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11571
Карта
Бондарівка
Бондарівка
Мапа

 Бондарівка у Вікісховищі

Загальні відомості

Бондарівка — село, центр сільської ради, розташоване за 40 км на південний захід від районного центру міста Коростень. Через село проходить автомобільна дорога Р49, та поруч з селом залізниця, станція Бондарівський. Площа населеного пункту складає 336,7 га. Кількість дворів — 201.

Назва

Назва села походить від роду занять місцевого населення, яке виготовляло дерев'яні вироби домашнього вжитку: відра, діжки тощо. Люди, які виготовляли діжки, називалися бондарями. Звідси назва села — Бондарівка. Крім того, раніше у селі переплавляли залізну руду, що залягала в навколишніх болотах. Це засвідчує назва окраїни села — Рудня, або Ковалі.[джерело?]

Географія

Селом протікає річка Крашевня (Кропивня, Кропивенька, Кропив'янка), ліва притока Ужу.

Історія

На сайті Верховної Ради України вказано дату заснування 1685 рік, але на карті Ґійома де Боплана 1665 року село вже позначене, а згідно Географічного словника Королівства Польського і архівних даних фактично існує як містечко вже в 1618 році[1], що дозволяє говорити про більш ранню дату заснування.

Населений пункт відомий з 1618 р. як містечко і власність Рафала Лещинського. У другій чверті XVII ст. перейшло до київського підкоморія Стефана Немирича. Після розподілу маєтків між його синами у 1650 р. дісталось Юрію Немиричу.

У 1680 р. село подароване генерал-майору польських військ Еліяшу Лонцькому. У 1685 р. перейшло до його дочки Катерини Шуйковської. У 1688 р. село було продане Вацлаву-Констянтину Зубчевському, у 1741 р. — Овруцькому підчашому Олександру Гуревичу.

У XVII—XIX ст. входило до складу Ушомирського маєтку поміщиків Гуревичів, Нововейських, Богушів. Земля в основному належала поміщику Нововейському — майже 2 тисячі десятин. 14 десятин було у користуванні церкви, що й до цього часу розташована в центрі села. Покровська дерев'яна церква збудована у 1899 р. на місці старого храму, що існував з кінця XVIII ст. У 1887 р. відкрито парафіяльну школу, її роботою керував священик Речичький. У 1899 р. в селі нараховувалося 733 жителі на 129 дворів[джерело?].

У 1906 році село Ушомирської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 82 верст, від волості 18. Дворів 165, мешканців 1024[2].

У 1911 р. — 1099 жителів, 199 дворів, у 1926 р. — 1655 жителів і 302 двори. У 1941 р. — 884 жителі і 302 двори. У 1915 р. через село прокладено залізницю Коростень–Новоград Волинський.[3]

У грудні 1917 р. встановлено радянську владу. Першим головою сільської ради обрали місцевого жителя Івана Глембу. 5 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду до Бондарівки несподівано прийшла ударна частина Івана Ремболовича з Волинської групи (командувач Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки. Тут було захоплено у полон кількох комуністів, серед яких один власноручно розстріляв перед цим 53 людей. За вироком військового суду його того ж дня було повішено у Пісках. У 1924 р. створено кредитно-кооперативне товариство «Хлібороб», яке у 1930 році реорганізовано в колгосп «Червоний промінь». У 1930 р. завершено колективізацію. До початку Німецько-радянської війни в селі діяли 2 магазини, клуб, семирічна школа. На території Бондарівки поховано 25 воїнів 195-ї стрілецької дивізії, які загинули 27 липня — 5 серпня 1941 р. в оборонних боях з нацистськими окупантами. У 1943 р. село було звільнене від німецьких військ. З тих років воно почало відбудовуватися. У 1950 р. створено колгосп імені Володимира Леніна, на базі якого з'явилося СТОВ «Бондарівське», що орендувало 648 га землі і займалося виробництвом молока, м'яса та вирощуванням зернових культур.

До 28 липня 2016 року адміністративний центр Бондарівської сільської ради Коростенського району Житомирської області[4].

Пам'ятки

На фасаді Бондарівської школи встановлено меморіальні дошки пам'яті старшому солдату Віктору Бутрику та солдату Олександру Іваненку, учасникам російсько-української війни, які в цій школі навчалися.

Галерея

Примітки

  1. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1 - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl (пол.). Процитовано 12 травня 2018.
  2. Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
  3. А.С., Мельниченко, (14 травня 2014). НАРИС З ІСТОРІЇ СЕЛА БОНДАРІВКА (укр.). Процитовано 12 травня 2018.
  4. Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 31 жовтня 2021.

Джерела

  • Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.

Література

  • Бо́ндарівка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / Тронько П. Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.332-333

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.