Бондарівка (Ушомирська сільська громада)
Бо́ндарівка — село в Україні, в Ушомирській сільській територіальній громаді Коростенського району Житомирської області. Населення становить 497 осіб.
село Бондарівка | |||
---|---|---|---|
| |||
Країна | Україна | ||
Область | Житомирська область | ||
Район/міськрада | Коростенський район | ||
Громада | Ушомирська сільська громада | ||
Код КАТОТТГ | UA18060230050046078 | ||
Основні дані | |||
Засноване | 1618 | ||
Населення | 497 | ||
Площа | 2,965 км² | ||
Густота населення | 167,62 осіб/км² | ||
Поштовий індекс | 11562 | ||
Географічні дані | |||
Географічні координати | 50°53′31″ пн. ш. 28°14′21″ сх. д. | ||
Середня висота над рівнем моря |
193 м | ||
Найближча залізнична станція | Бондарівський | ||
Місцева влада | |||
Адреса ради | вул. Березюка, 17, с. Ушомир, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11571 | ||
Карта | |||
Бондарівка | |||
Бондарівка | |||
Мапа | |||
|
Загальні відомості
Бондарівка — село, центр сільської ради, розташоване за 40 км на південний захід від районного центру міста Коростень. Через село проходить автомобільна дорога Р49, та поруч з селом залізниця, станція Бондарівський. Площа населеного пункту складає 336,7 га. Кількість дворів — 201.
Назва
Назва села походить від роду занять місцевого населення, яке виготовляло дерев'яні вироби домашнього вжитку: відра, діжки тощо. Люди, які виготовляли діжки, називалися бондарями. Звідси назва села — Бондарівка. Крім того, раніше у селі переплавляли залізну руду, що залягала в навколишніх болотах. Це засвідчує назва окраїни села — Рудня, або Ковалі.[джерело?]
Історія
На сайті Верховної Ради України вказано дату заснування 1685 рік, але на карті Ґійома де Боплана 1665 року село вже позначене, а згідно Географічного словника Королівства Польського і архівних даних фактично існує як містечко вже в 1618 році[1], що дозволяє говорити про більш ранню дату заснування.
Населений пункт відомий з 1618 р. як містечко і власність Рафала Лещинського. У другій чверті XVII ст. перейшло до київського підкоморія Стефана Немирича. Після розподілу маєтків між його синами у 1650 р. дісталось Юрію Немиричу.
У 1680 р. село подароване генерал-майору польських військ Еліяшу Лонцькому. У 1685 р. перейшло до його дочки Катерини Шуйковської. У 1688 р. село було продане Вацлаву-Констянтину Зубчевському, у 1741 р. — Овруцькому підчашому Олександру Гуревичу.
У XVII—XIX ст. входило до складу Ушомирського маєтку поміщиків Гуревичів, Нововейських, Богушів. Земля в основному належала поміщику Нововейському — майже 2 тисячі десятин. 14 десятин було у користуванні церкви, що й до цього часу розташована в центрі села. Покровська дерев'яна церква збудована у 1899 р. на місці старого храму, що існував з кінця XVIII ст. У 1887 р. відкрито парафіяльну школу, її роботою керував священик Речичький. У 1899 р. в селі нараховувалося 733 жителі на 129 дворів[джерело?].
У 1906 році село Ушомирської волості Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 82 верст, від волості 18. Дворів 165, мешканців 1024[2].
У 1911 р. — 1099 жителів, 199 дворів, у 1926 р. — 1655 жителів і 302 двори. У 1941 р. — 884 жителі і 302 двори. У 1915 р. через село прокладено залізницю Коростень–Новоград Волинський.[3]
У грудні 1917 р. встановлено радянську владу. Першим головою сільської ради обрали місцевого жителя Івана Глембу. 5 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду до Бондарівки несподівано прийшла ударна частина Івана Ремболовича з Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки. Тут було захоплено у полон кількох комуністів, серед яких один власноручно розстріляв перед цим 53 людей. За вироком військового суду його того ж дня було повішено у Пісках. У 1924 р. створено кредитно-кооперативне товариство «Хлібороб», яке у 1930 році реорганізовано в колгосп «Червоний промінь». У 1930 р. завершено колективізацію. До початку Німецько-радянської війни в селі діяли 2 магазини, клуб, семирічна школа. На території Бондарівки поховано 25 воїнів 195-ї стрілецької дивізії, які загинули 27 липня — 5 серпня 1941 р. в оборонних боях з нацистськими окупантами. У 1943 р. село було звільнене від німецьких військ. З тих років воно почало відбудовуватися. У 1950 р. створено колгосп імені Володимира Леніна, на базі якого з'явилося СТОВ «Бондарівське», що орендувало 648 га землі і займалося виробництвом молока, м'яса та вирощуванням зернових культур.
До 28 липня 2016 року — адміністративний центр Бондарівської сільської ради Коростенського району Житомирської області[4].
Пам'ятки
На фасаді Бондарівської школи встановлено меморіальні дошки пам'яті старшому солдату Віктору Бутрику та солдату Олександру Іваненку, учасникам російсько-української війни, які в цій школі навчалися.
Галерея
- Дорожній знак при в'їзді до села
- Церква
- Будинок культури
- Братська могила радянських воїнів
- Сільська рада
- Пошта
- Багаторічне дерево в центрі села
Примітки
- Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XV cz.1 - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl (пол.). Процитовано 12 травня 2018.
- Список населених місць Волинської губернії. — Житомир: Волинська губернська типографія, 1906. — 219 с.
- А.С., Мельниченко, (14 травня 2014). НАРИС З ІСТОРІЇ СЕЛА БОНДАРІВКА (укр.). Процитовано 12 травня 2018.
- Картка постанови. Офіційний портал Верховної Ради України. Процитовано 31 жовтня 2021.
Джерела
- Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. — Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
Література
- Бо́ндарівка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / Тронько П. Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.332-333