Борис Ігор Олександрович

У 1975 році закінчив Київський інститут театрального мистецтва імені Карпенка-Карого за спеціалізацією «Режисер драматичного театру» в творчій майстерні народної артистки України, професора Молостової та учня Леся Курбаса, актора та режисера театру «Березіль», професора Верхатського.

Член КПРС з 1979 року.

У 1984—1986 роках — режисер Запорізького театру юного глядача.

У 1986—1991 роках — головний режисер Івано-Франківського музично-драматичного театру імені Івана Франка.

У 1991—1996 роках — головний режисер Харківського державного академічного українського драматичного театра ім. Т. Г. Шевченка.

З 1996 року викладає в Харківській державній академії культури (ХДАК). Був фундатором кафедри майстерності актора (очолював її до 2015 р.) та експериментальної майстерні театральних досліджень «Екматедос» при ХДАК. Доцент, декан факультету театрального мистецтва.

• 1986 — «Ромео і Джульєтта» Вільяма Шекспіра
• 1987 — «Плаха» за Чингізом Айтматовим
• 1988 — «Тіні забутих предків» за Михайлом Коцюбинським
• 1990 — «Юда Іскаріот» за Леонідом Андреєвим (власна композиція)
• 1991 — «Король Лір» Вільяма Шекспіра
• 1992 — «Украдене щастя» Івана Франка
• 1994 — «Маруся Чурай» за Ліною Костенко
• 1996 — «Три сестри» Антона Чехова
• 2020, 17 грудня — «Мойсей» Ігоря Бориса за мотивами поеми Івана Франка (Харківський театр для дітей та юнацтва)
• 2021, 25 лютого — «Лісова пісня» за п'єсою Лесі Українки (Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка)

• лауреат Республіканської премії імені Миколи Островського (1990)
• Заслужений діяч мистецтв Української РСР (1990)

• Литко А. Я. Борис Ігор Олександрович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Харківська державна академія культури. Борис Ігор Олександрович