Боровський Станіслав Миколайович

Народився в Кіровоградській області. Футболом почав займатися у світловодській ДЮСШ (перший тренер — Віктор Третяк), продовжив у дніпровській ОШІСП (тренер — Віктор Ястребов). У 17-річному віці дебютував в основному складі головної команди рідної області — кропивницької «Зірки». Наступного року був призваний на службу в збройні сили, яку проходив у Білорусі, виступаючи за могилівський «Дніпро» і бобруйський «Шинник».

Після демобілізації повернувся в Кіровоградську область і перейшов в александрійську «Поліграфтехніку». 1991 року виступав за команду в змаганнях колективів фізкультури (29 матчів, 8 голів), а в наступному разом з командою вже виступав в українських футбольних змаганнях. Дебютував у кубку України 16 лютого 1992 року в переможному (4:3 в серії післяматчевих пенальті) домашньому поєдинку 1/32 фіналу проти івано-франківського «Прикарпаття». Станіслав вийшов на поле на 70-й хвилині, замінивши Володимира Максімова[1]. У Першій лізі України дебютував 14 березня 1992 року в переможному (3:1) домашньому поєдинку 1-го туру 1-ї підгрупи проти черкаського «Дніпра». Боровський вийшов у стартовому складі, а на 75-й хвилині його замінив Юрій Рябець[2]. Дебютним голом у футболці поліграфів відзначився 21 червня 1992 року на 90-й хвилині переможного (2:1) домашнього поєдинку 26-го туру підгрупи 1 першої ліги чемпіонату України проти житомирського «Полісся». Станіслав вийшов у стартовому складі та відіграв увесь матч[3]. У сезоні 1993/94 років у складі олександрійців став бронзовим призером Першої ліги. Протягом свого першого періоду перебування в «Поліграфтехніці» в чемпіонатах України зіграв 121 поєдинок та відзначився 7 голами, ще 9 матчів (1 гол) провів у кубку України.

У лютому 1995 року знову став гравцем «Зірки». У дебютному після повернення сезоні провів 20 матчів і в складі команди став переможцем Першої ліги чемпіонату України. У наступному сезоні дебютував у Вищій лізі України 25 липня 1995 вийшовши в стартовому складі в домашньому матчі проти київського «ЦСКА-Борисфена»[4]. У вищому дивізіоні за кіровоградців провів один сезон. Протягом свого перебування в кіровоградському клубі в чемпіонатах України зіграв 48 матчів, ще 4 поєдинки провів у кубку України.

У 1996 році прийняв пропозицію Віктора Пожечевського і перейшов у полтавську «Ворсклу». Дебютував у футболці полтавського клубу 20 липня 1996 року в переможному (2:0) виїзному поєдинку 1-го туру Вищої ліги чемпіонату України проти івано-франківського «Прикарпаття». Станіслав вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[5] У сезоні 1996/97 років у складі команди завоював бронзові нагороди чемпіонату України. У складі ворсклян зіграв 20 матчів у чемпіонаті України та провів 2 поєдинки в кубку України.

Улітку 1997 року став гравцем вінницької «Ниви», яка виступала в Першій лізі. У вінницькій команді дебютував 30 липня 1997 року в переможному (3:0) домашньому поєдинку 1-го туру проти луганської «Зорі». Боровський вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[6]. Дебютним голом у складі вінничан відзначився 18 серпня 1998 року на 83-й хвилині переможного (3:1) виїзного поєдинку 5-го туру першої ліги чемпіонату України проти макіївського «Шахтаря». Станіслав вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[7]. Протягом свого перебування в «Ниві» в чемпіонатах України зіграв 54 матчі та відзначився 2-ма голами, ще 6 поєдинків провів у кубку України.

У 1999 році повернувся в «Поліграфтехніку». Повторно дебютував в олександрійській команді 25 липня 1997 року в переможному (2:0) домашньому поєдинку 1-го туру першої ліги чемпіонату України проти луцької «Волині». Боровський вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч[8]. У сезоні 1999/00 років у чемпіонаті України зіграв 23 матчі, ще 1 поєдинок провів у кубку України. Останню гру на професійному рівні провів 2 червня 2000 року (програному олександрійцями на виїзді з рахунком 0:1) в рамках 32-го туру першої ліги проти ужгородського «Закарпаття». Станіслав вийшов на поле на 52-й хвилині, замінивши Миколу Волошина[9]. Під час свого другого перебування в «Поліграфтехніці» в чемпіонатах України зіграв 40 матчів, ще 1 поєдинок провів у кубку України

Закінчив Харківський інститут фізкультури. По завершенні виступів грав за ветеранські футбольні та футзальні команди з Кіровоградської області. Пізніше очолював лісопильне підприємство в рідному Світловодську.