Бої за станцію Лозова

Бої за станцію Лозова

Бої за станцію Лозова
Оборона північно-східної України
Дата: листопад 1918 — 17 січня 1919
Місце: Лозова
Результат: Місто захопили більшовики.
Сторони
РСФРР Українська Народна Республіка
Командувачі
Колос Григорій Оксентійович
Дибенко Павло Юхимович		 Лазуренко Степан Савич
Шестопал Ларіон Петрович
Волох Омелян Іванович
Військові формування
Армія Катеринославського району
РСЧА		 1-й український полк імені Богдана Хмельницького
36-й піший Полтавський полк
3-й Гайдамацький піхотний полк

Історія

В кінці 1918 року частини Армії УНР що захищає станцію Лозова виявилися в скрутному становищі, з півночі на Лозову наступали частини Червоної гвардії з півдня частини Добровольчої армії села в околицях міста були зайняті повсталими селянами і махновцями. Гарнізон Лозовій складався з бійців 1-го українського імені Богдана Хмельницького полку і 36-го Полтавського піхотного полку колишнього 5-го Полтавського корпусу УД. На початку січня на станцію прибули бійці 3-го Гайдамацького полку який нетривалий час брав участь в обороні Лозовій.[1]

22 листопада біля Лозової стався бій між 200 козаками які захищали станцію і частиною Добровольчої армії що намагалася захопити станцію.[2]

В 10 грудня 1918 з південного сходу на Лозову наступали частини махновців і червоних повстанців наступ було відбито частиною німців і 2-м Павлоградським полком Запорізького корпусу Армії УНР під командуванням Черниця.[3][4]

11 грудня махновці перерізали залізницю Лозова Мерефа і розташувалися на північ від Лозової біля станції Краснопавлівки.[4] [5]

15 грудня в допомогу 2-му Павлоградському полку який бився з повстанцями в Лозову було послано дві сотні Полтавського корпусу УНР.[6]

25 грудня в районі Лозової зосередилися частини німців які покинули Донбас.[7]

Після з'їзду командирів повстанських загонів на станції Пологи 3 січня 1919 командування РПАУ прийняло рішення створити групу Петренка яка повинна була наступати в Гришинський напрямку і по можливості зайняти станцію Лозова.[8]

4 січня командування Української РСЧА видала указ в якому загону на чолі з Павлом Дибенко, в який входило бронепоїзд № 8, батальйон Михайлівського, і рота 7-го полку, ставилося завдання зайняти Лозову і увійти в зв'язок з частинами Махно.[9] За повідомленням більшовицької розвідки на 4 січня в Лозовій знаходилося 6 ешелонів без знарядь і броньовик. Станція Барвінкове була зайнята частиною Добровольчої армії яка готувалася зайняти Лозову.

За відомостями більшовиків 6 січня на станції Лозова знаходиться 2000 бійців Армії УНР без знарядь, броньовий майданчик з кулеметами.[10]

8 січня штаб Дибенка і 6-й полк перебував на станції Ліхачова поблизу Лозової. [11]

15 січня більшовики зайняли Панютине. 17 січня більшовики зайняли станцію і місто Лозову, частини Армії УНР відступили на Павлоград.[12]

Див. також

Примітки
  1. За державність. Матеріяли до історії українського війська зб. 6 Стр 133
  2. Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. Стр 23
  3. Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. Стр 60
  4. Белаш А.А. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно. Киев, 1993 Стр 48
  5. Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. Стр 81
  6. Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. Стр 89
  7. Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. Стр 102
  8. Белаш А.А. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно. Киев, 1993 Стр 59
  9. Белаш А.А. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно. Киев, 1993 Стр 73
  10. Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. Стр 110
  11. Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. Стр 119
  12. Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. Стр 789

Джерела
  • Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. — М.:, — Л.: 1932
  • Белаш А.А. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно. Киев, 1993
  • Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — К: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1966. — 1086 с.
  • За державність. Матеріяли до історії українського війська зб. 6 Ред. Михайло Садовський. Каліш, 1936 238 с. Українське Воєнно-Історичне Товариство
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.