Бої за станцію Лозова
Бої за станцію Лозова
Бої за станцію Лозова | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Оборона північно-східної України | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
РСФРР | Українська Народна Республіка | ||||||
Командувачі | |||||||
Колос Григорій Оксентійович Дибенко Павло Юхимович |
Лазуренко Степан Савич Шестопал Ларіон Петрович Волох Омелян Іванович | ||||||
Військові формування | |||||||
Армія Катеринославського району РСЧА |
1-й український полк імені Богдана Хмельницького 36-й піший Полтавський полк 3-й Гайдамацький піхотний полк |
Історія
В кінці 1918 року частини Армії УНР що захищає станцію Лозова виявилися в скрутному становищі, з півночі на Лозову наступали частини Червоної гвардії з півдня частини Добровольчої армії села в околицях міста були зайняті повсталими селянами і махновцями. Гарнізон Лозовій складався з бійців 1-го українського імені Богдана Хмельницького полку і 36-го Полтавського піхотного полку колишнього 5-го Полтавського корпусу УД. На початку січня на станцію прибули бійці 3-го Гайдамацького полку який нетривалий час брав участь в обороні Лозовій.[1]
22 листопада біля Лозової стався бій між 200 козаками які захищали станцію і частиною Добровольчої армії що намагалася захопити станцію.[2]
В 10 грудня 1918 з південного сходу на Лозову наступали частини махновців і червоних повстанців наступ було відбито частиною німців і 2-м Павлоградським полком Запорізького корпусу Армії УНР під командуванням Черниця.[3][4]
11 грудня махновці перерізали залізницю Лозова Мерефа і розташувалися на північ від Лозової біля станції Краснопавлівки.[4] [5]
15 грудня в допомогу 2-му Павлоградському полку який бився з повстанцями в Лозову було послано дві сотні Полтавського корпусу УНР.[6]
25 грудня в районі Лозової зосередилися частини німців які покинули Донбас.[7]
Після з'їзду командирів повстанських загонів на станції Пологи 3 січня 1919 командування РПАУ прийняло рішення створити групу Петренка яка повинна була наступати в Гришинський напрямку і по можливості зайняти станцію Лозова.[8]
4 січня командування Української РСЧА видала указ в якому загону на чолі з Павлом Дибенко, в який входило бронепоїзд № 8, батальйон Михайлівського, і рота 7-го полку, ставилося завдання зайняти Лозову і увійти в зв'язок з частинами Махно.[9] За повідомленням більшовицької розвідки на 4 січня в Лозовій знаходилося 6 ешелонів без знарядь і броньовик. Станція Барвінкове була зайнята частиною Добровольчої армії яка готувалася зайняти Лозову.
За відомостями більшовиків 6 січня на станції Лозова знаходиться 2000 бійців Армії УНР без знарядь, броньовий майданчик з кулеметами.[10]
8 січня штаб Дибенка і 6-й полк перебував на станції Ліхачова поблизу Лозової. [11]
15 січня більшовики зайняли Панютине. 17 січня більшовики зайняли станцію і місто Лозову, частини Армії УНР відступили на Павлоград.[12]
Див. також
Примітки
- За державність. Матеріяли до історії українського війська зб. 6 Стр 133
- Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. Стр 23
- Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. Стр 60
- Белаш А.А. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно. Киев, 1993 Стр 48
- Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. Стр 81
- Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. Стр 89
- Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. Стр 102
- Белаш А.А. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно. Киев, 1993 Стр 59
- Белаш А.А. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно. Киев, 1993 Стр 73
- Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. Стр 110
- Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. Стр 119
- Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. Стр 789
Джерела
- Антонов-Овсеенко В. А.: Записки о гражданской войне, Т.3. — М.:, — Л.: 1932
- Белаш А.А. В., Белаш В. Ф. Дороги Нестора Махно. Киев, 1993
- Історія міст і сіл Української РСР. Харківська область. — К: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1966. — 1086 с.
- За державність. Матеріяли до історії українського війська зб. 6 Ред. Михайло Садовський. Каліш, 1936 238 с. Українське Воєнно-Історичне Товариство