Брати розбійники
«Брати розбійники» (рос. «Братья разбойники») — поема російського поета О. С. Пушкіна, написана ним у 1822 році під час перебування у Катеринославі. За словами автора, заснована на реальних подіях[1]. Належить до числа так званих «південних поем» Пушкіна, куди входять також «Кавказький бранець», «Бахчисарайський фонтан» і «Цигани».
Брати розбійники | ||||
---|---|---|---|---|
рос. Братья разбойники | ||||
| ||||
Жанр | поема | |||
Автор | Олександр Пушкін | |||
Мова | російська | |||
Написано | 1822 | |||
Опубліковано | 1825 | |||
Видання | 1827 | |||
|
Основні відомості
Твір був частиною задуманої Пушкіним поеми «Розбійники», знищеної письменником. 11 червня 1823 року він писав О. О. Бестужеву: «Розбійників я спалив — і заслужено. Один уривок уцілів у руках Миколи Раєвського…».
Під час свого перебування в Катеринославі Пушкін став свідком описаної в поемі втечі з-під варти двох розбійників, або, можливо, про подію поетові розповіли на обіді у віце-губернатора В. Л. Шеміота. Центральні епізоди поеми — життя розбійницької зграї, доля двох братів, в'язниця, прагнення до звільнення і втеча з в'язниці.
Екранізації
«Яскравим прикладом парадоксальної конкуренції в німому кіно служить чотириразове звернення до поеми Пушкіна „Брати-розбійники“. Перша екранізація з Іваном Мозжухіним у ролі одного з братів поставлена Василем Гончаровим ще у 1911 році. І навіть не потрапила в прокат. Може бути, з цієї причини і збереглася до наших днів. Версія Володимира Кривцова вийшла 18 вересня 1912 року і швидко канула в Лету»[2].
Примітки
- «Істинна пригода подала мені привід написати цей уривок. У 1820 році, під час перебування мого в Катеринославі, два розбійника, закуті разом, перепливли через Дніпро і врятувалися. Їх відпочинок на острівці, потоплення одного з правоохоронців мною не вигадані». А. С. Пушкин Вяземскому 11 ноября 1823 г.
- .Зачем Сталин переписал Пушкина // ИТАР-Тасс