Мозжухін Іван Ілліч

Народився 26 вересня [8 жовтня] 1889(18891008) року у селі Сергіївському Саратовської губернії Російської імперії (нині Кондоль у Пензенському районі Пензенської області Росії)[2]. Дитинство і юність провів у Пензі[3], де навчався у чоловічій гімназії[4]. Продовжив навчання на юридичному факультеті Московського університету.

Залишивши навчання, вступив до драматичної трупи в Черкасах. Протягом трьох років грав на провінційній сцені, згодом у Москві в Введенському народному домі. З 1908 року почав знімався у кіно у фільмах фірми Олександра Ханжонкова, грав епізодичні ролі; з 1915 року знімався у фірмі Йосипа Єрмолаєва. Упродовж 1914—1917 років[2] — актор Московського драматичного театру.

1920 року емігрував до Франції. Знімався головним чином у Франції, також у Німеччині та Голлівуді (під прізвищем Москін). Помер від туберкульозу 17 січня 1939 року у Неї-сюр-Сен. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.

театральні ролі

• Петя Трофімов — «Вишневий сад» Антона Чехова;
• Незнамов — «Без вини винні» Олександра Островського);
• граф Клермон — «Король, закон і свобода» Леоніда Андреєва[2].

У кіно грав романтичних героїв у мелодрамах, знімався у побутових комедіях, салонних та декадентських драмах. Велику увагу приділяв жестам, міміці, виразу очей. Знімався у російських режисерів Якова Протазанова, Владислава Старевича, Василя Гончарова, Петра Чардиніна, Евгена Бауера. Працював у творчій співдружності з акторкою та дружиною Наталією Лисенко. Знявся у понад ста фільмах[5], зокрема:

в Росії

у фільмі «Пікова дама»

у фільмі «Отець Сергій»

у фільмі «Ніч перед Різдвом»

• «Крейцерова соната» за Левом Толстим — скрипаль Трухачевський (1911);
• «Оборона Севастополя» — адмірал Корнілов (1911);
• «Селянська доля» — Петро (1912);
• «Будиночок у Коломні» за Олександром Пушкіним — Маврушка, він же і гвардійський офіцер (1913);
• «Страшна помста» — чаклун (1913);
• «Дядюшкіна квартира» — Коко (1913);
• «Обрив» за Іваном Гончаровим — Райський (1913);
• «Ніч перед Різдвом» за Миколою Гоголем — чорт (1913);
• «Горе Сарри» (1913);
• «Руслан і Людмила» за Олександром Пушкіним — Руслан (1914);
• «Життя в смерті» — лікар Рене (1914);
• «Мазепа» — Іван Мазепа (1914);
• «Жінки завтрашнього дня» — Бецький (1914);
• «Микола Ставрогін», за романом Федора Достоєвського «Біси» — Ставрогін (1915);
• «Наташа Ростова» за романом Лева Толстого «Війна і мир» — Анатоль Курагін (1915);
• «Діти Ванюшина» за Сергієм Найдьоновим — Олексій (1915);
• «Пара гнідих» (1915);
• «В буремній сліпоті пристрастей» — Микола, неврастенік (1915);
• «Я і моя совість» (1915);
• «Пікова дама» за Олександром Пушкіним — Герман (1916);
• «Кохання сильне не пристрастю поцілунку» (1916);
• «Пляска смерті» — композитор Марко Галич (1916);
• «Жебрачка» (1916);
• «Гріх» (1916);
• «І пісня залишилася недоспіваною» (1916);
• «Куліси екрану» (1917);
• «Андрій Кожухов» за романом Сергія Степняка-Кравчинського — Андрій (1917);
• «Сатана тріумфуючий» — пастор Тальнокс та його син Сандро ван-Гоген (1917);
• «Малютка Еллі» — мер міста Нортона (1918);
• «Отець Сергій» за Левом Толстим — князь Касатський (1918).

за кордоном

• «Дитя карнавалу» (1921, 1933; сценарист і режисер);
• «Дім таємниць» (1922);
• «Кін» (1923);
• «Палаюче багаття» (1923; сценарист і режисер);
• «Тіні, які зникають» (1924);
• «Покійний Матіас Паскаль» (1925);
• «Михайло Строгов» (1926).

Автор сценаріїв до низки фільмів, поет (публікувався у російській кінопресі)[5].

Прапор Кондолі.

• 1989 року в рідному селі актора Кондолі, в будинку на вулиці Радгоспній, № 5, було відкрито Музей братів Мозжухіних. На будівлі музею Івану Мозжухіну встановлена меморіальна дошка[3];
• Герб і прапор Кондоля містять стилізовані контури кіноплівки на згадку про видатного земляка[4];
• З 2007 року у Пензі проходить кінофестиваль імені Івана Мозжухіна[4];
• 26 листопада 2010 року рішенням Пензенської міської Думи № 472-23/5 ім'я Івана Ілліча Мозжухіна було присвоєно одній із вулиць, а також восьми проїздам у мікрорайоні «Зоря-2 мкр. 1-2» Октябрського району міста Пензи;
• 19 травня 2016 року в Пензі, на будівлі по вулиці Володарського, № 5, де знаходилася чоловіча гімназія в якій навчався майбутній актор, встановлено меморіальну дошку-горельєф (скульптор Валерій Кузнєцов)[4].

• Мозжухин, Иван Ильич // Кинословарь. В 2 т. / гл. ред. С. Ю. Юткевич. — М. : «Советская энциклопедия», 1970. — Т. 2 : М — Я.— С. 104-106 (рос.);
• Якубович О. В. Мозжухин Иван Ильич // Большая советская энциклопедия / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — Тома 1–30. — М.: «Советская энциклопедия», 1969–1978. (рос.).;
• Мозжухін Іван Ілліч // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.;
• Мозжухин Иван Ильич // Кино: Энциклопедический словарь / головний редактор С. Й. Юткевич. — Москва : «Советская энциклопедия», 1986. — 640 с.стор. 272. (рос.);
• Мозжухін Іван Ілліч // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 407. — ISBN 5-88500-042-5.