Братусь Василь Дмитрович
Василь Дмитрович Братусь (нар. 26 грудня 1916 (8 січня 1917), селище Дашковське Актюбінського повіту, тепер Казахстан — 11 жовтня 2008) — член-кореспондент Академії медичних наук України, обраний 1993 р. за спеціальністю хірургія, член-кореспондент НАН України (1974 р.), доктор медичних наук (1962 р.), професор (1963 р.), лауреат премії імені Богомольця НАН України (1968 р.), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1982 р.), Заслужений діяч науки (1988 р.), професор кафедри факультетської хірургії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця. Кандидат у члени ЦК КПУ в січні 1956 — лютому 1960 року і у березні 1971 — лютому 1976 р. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го та 8-го скликань.
| Василь Дмитрович Братусь | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народився |
26 грудня 1916 (8 січня 1917) селище Дашковське Актюбінського повіту, тепер Казахстан | |||||||||
| Помер | 11 жовтня 2008 (91 рік) | |||||||||
| Країна |
 СРСР  Україна | |||||||||
| Національність | українець | |||||||||
| Діяльність | лікар, хірург | |||||||||
| Alma mater |
Київський медичний інститут Куйбишевська військово-медична академія | |||||||||
| Галузь | хірургія | |||||||||
| Заклад | Національний медичний університет імені Олександра Богомольця | |||||||||
| Звання | професор | |||||||||
| Ступінь | доктор медичних наук | |||||||||
| Науковий керівник | М. Н. Ахутін, М. І. Коломійченко | |||||||||
| Членство | НАН України | |||||||||
| Відомий завдяки: | міністр охорони здоров'я УРСР | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Біографія
Народився 8 січня 1917 року в селищі Дашковське Актюбінського повіту, тепер Казахстан. Дитинство минуло в селі Рогозів Бориспільського району. З четвертого курсу Київського медичного інституту Братуся, було переведено 1939 року в новоорганізовану в Куйбишеві Військово-медичну академію, яку закінчив 1940 р. У фінській кампанії він брав участь як лікар лижного батальйону. Як кадровий армійський хірург пройшов другу світову війну. Член ВКП(б) з 1945 року.
1947 року успішно захищає кандидатську дисертацію, згодом стає доцентом Київського інституту удосконалення лікарів. Впродовж 1957–1959 — директор цього інституту. З 1959 до 1966 був ректором Київського медичного інституту[1]
В 1962 р. захистив докторську дисертацію «Хірургічне лікування термічних опіків». Учень професорів М. Н. Ахутіна, М. І. Коломійченко. З 1963 — завідувач кафедри Київського медичного інституту.
Талант науковця, педагога й організатора не залишився не поміченим. Василя Дмитровича запрошують на роботу до Міністерства охорони здоров'я УРСР. Спочатку він працює начальником управління навчальних медичних закладів, згодом стає заступником міністра, а впродовж 23 липня 1954– 6 червня 1956 та 24 березня 1969– 24 квітня 1975 — міністр охорони здоров'я УРСР.
Наукова діяльність
Автор 458 наукових праць, в тому числі 12 монографій, присвячених хірургічному лікуванню захворювань органів травлення, особливо виразкової хвороби і холециститів, опіків, історії розвитку медичної науки і охорони здоров'я в Україні. 15 праць опубліковані в зарубіжних виданнях, 8 авторських свідоцтв. Підготував 4 докторів та 14 кандидатів медичних наук.
Основні наукові праці:
Громадська діяльність
Член Правління міжнародного товариства хірургів. З 1974 року заступник голови Правління Республіканського наукового товариства хірургів, член редколегії журналу «Клиническая хирургия». Протягом 30 років працював на громадських засадах президентом медичної секції Українського товариства дружби і культурного зв'язку із зарубіжними країнами.
1956 року був делегатом Української РСР на XIII сесії ООН у Нью-Йорку, тричі виступав із доповідями. За його ініціативи на ХІІІ сесії ООН 1959 рік було оголошено Міжнародним роком здоров'я.
Нагороди
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (5 жовтня 2006)[2]
- Орден «За заслуги» II ст. (24 вересня 2001)[3]
- Нагороджений орденами Леніна, Трудового Червоного Прапора, Жовтневої Революції, Червоної Зірки, Вітчизняної війни та 16 медалями Радянського Союзу
- Заслужений діяч науки і техніки Української РСР (28 серпня 1991)[4]
- Державна премія Української РСР в галузі науки і техніки 1982 року — за цикл робіт «Розробка патогенезу опікової травми, діагностики, лікування, системи організації допомоги та реабілітації травмованих опіками в Українській РСР» (у складі колективу)[5]
Примітки
- Ректори (директори) Київського медичного інституту. Архів оригіналу за 18 липня 2016. Процитовано 5 березня 2015.
- Указ Президента України № 816/2006 від 5 жовтня 2006 року «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного медичного університету імені О. О. Богомольця»
- Указ Президента України № 881/2001 від 24 вересня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників Національного медичного університету імені О. О. Богомольця»
- Указ Президії Верховної Ради України № 1445-XII від 28 серпня 1991 року «Про відзначення працівників Київського медичного інституту імені академіка О. О. Богомольця державними нагородами Української РСР»
- Постанова ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 14 грудня 1982 р. № 600 «Про присудження Державних премій Української РСР в галузі науки і техніки 1982 року»
Джерела
- Братусь В. Д. на сайті АМН України (укр.)
- Братусь В. Д. в Українській радянській енциклопедії (укр.)
- Братусь В. Д. на сайті Національної медичної академії післядипломної освіти імені П. Л. Шупика (укр.)
- «90-річчя члена-кореспондента НАН України В. Д. Братуся». ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2006, № 12
- Братусь Василь Дмитрович (26.12.1916-11.10.2008): біобібліогр. покажч. / Нац. наук. мед. б-ка України ; уклад. : М. І. Гулівець, Г. М. Зубченко. — Київ, 2008. — 42 с. — (Славні імена української медичної книги: медичні бібліотеки України в особах, документах, бібліографії)
Посилання
- Братусь Василь Дмитрович. Фото на межі війни та миру (укр.)
- Василь Братусь. Думки ветерана війни (укр.)
- «Мир і війна хірурга Братуся». Газета «День». № 149, п'ятниця, 20 серпня 2010 (укр.)