Бред Джонс (футболіст)

Джонс народився в Західній Австралії. Там же він підписав контракт з місцевим клубом «Бейсвотер Сіті»[1]. У 1999 році Джонса запросили в англійський «Мідлсбро», за молодіжну команду якого він став виступати. 26 березня 1999 він підписав з «Боро» професійний контракт[2]. Бред був частиною молодіжної команди «Боро», яка дійшла до півфіналу молодіжного кубка Англії в 2000 році, де програла «Арсеналу», майбутньому володарю трофея. В основній команді вже стояв у воротах співвітчизник Джонса Марк Шварцер, тому вибратися з-за спини такого майстра для молодого воротаря було надважким завданням і він здавався в оренду в ірландський «Шелбурн», де провів першу половину сезону 2001/02, дебютувавши на професійному рівні 5 жовтня в матчі проти «Богеміана», в якому пропустив чотири м'ячі, втім його команда все ж перемогла 6:4.

У січні 2002 року Джонс опинився в першій команді «Боро» і відразу ж відправився з командою на матч проти «Фулгема». Незважаючи на те, що він не брав участі в матчах першої команди, він залишався регулярним запасним воротарем протягом чотирьох матчів. У нього склалися хороші відносини з тодішнім тренером воротарів Полом Берроном і головним тренером Стівом Маклареном. Втім за основну команду Джонс знову такі не дебютував і згодом був відданий в оренду в «Стокпорт Каунті».

У сезоні 2003/04 він був єдиним запасним воротарем клубу через відсутність основного резервного голкіпера Карло Неша. Дебютною грою Джонса став матч кубка Англії проти «Ноттс Каунті». Основний воротар клубу — Марк Шварцер — травмувався, і Бред зберіг місце в воротах на матч Прем'єр-Ліги проти «Фулгема», який завершився перемогою «Міддлсбро» з рахунком 2-1. Ці два матчі так і залишились єдиним для воротаря у тому сезоні, оскільки в подальшому знову грав в оренді в клубах «Ротергем Юнайтед» та «Блекпул».

У сезоні 2005/06 Джонс отримав більше ігрової практики, він взяв участь в декількох матчах Кубка УЄФА, а також в 9 іграх Прем'єр-ліги. Особливо вдалою видалася гра з «Манчестер Юнайтед», коли Бред відстояв на нуль, до того ж парирувавши пенальті від Руда ван Ністелроя[3]. В кінці сезону 2005/06, коли Бред повернувся «на батьківщину», Шварцер отримав чергове пошкодження, і Джонс знову став основним голкіпером. Протягом того сезону Бред провів 4 гри в Кубку УЄФА, включаючи тріумфальний півфінальний матч зі «Стяуа».

Втім, у Джонса не вийшло витиснути з воріт Шварцера, і в серпні 2006 року він знову відправився в оренду, на цей раз в «Шеффілд Венсдей». Після хорошого старту, в подальшому Джонс став демонструвати невпевнену гру, заробивши, зокрема, пенальті і видалення в матчі з «Лідсом». Кульмінацією став матч проти «Квінз Парк Рейнджерс», коли австралійського голкіпера закидали монетами власні вболівальники «Венсдей»[4]. Всього у складі «Сов» Бредлі провів 15 ігор у Чемпіоншипі за три місяці. Повернувшись з оренди, Джонс епізодично виступав за «Мідлсбро» в сезонах 2006/07 і 2007/08, провівши в сумі 7 ігор у всіх змаганнях.

Влітку 2008 року Шварцер перейшов у «Фулгем». Джонс виграв конкуренцію у Росса Тернбулла і зайняв місце у воротах в першій грі сезону проти «Тоттенгем Готспур». Але вже в другому матчі «Міддлсбро», який проходив на «Енфілді», Бред сильно пошкодив палець на розминці і втратив місце в воротах. У підсумку, Бред повернувся тільки до січня 2009 року. Однак відразу після повернення Джонс зайняв місце у воротах. У січні 2009 року він підписав новий трирічний контракт, втім врятувати команду від вильоту у сезоні 2008/09 не зумів[5].

Через травму, отриману влітку 2009 року, Бред пропустив початок сезону. У той же час новачок Боро Денні Койн непогано себе проявляв, і Джонсу довелося почекати, перш ніж він став першим номером команди під керівництвом Гордона Стракана, після того як Койн пропустив 5 м'ячів у матчі проти «Вест-Бромвіч Альбіон».

17 серпня 2011 року за 2,3 млн фунтів стерлінгів був проданий до «Ліверпуля»[6]. Важливу роль в переході австралійця зіграв той факт, що відповідно до нових правил Прем'єр-ліги Джонс вважався доморощеним гравцем[6]. Після відходу Дієго Кавальєрі в кінці серпня Джонс отримав в команді перший номер, втім основним воротарем не був.

Бред Джонс під час виступів за «Ліверпуль». 2014 рік.

Дебютував за «Ліверпуль» Джонс в матчі третього раунду Кубка ліги 23 вересня проти «Нортемптона» — гра закінчилася 2: 2 в основний час, а потім мерсисайдці програли по пенальті. Другий раз він з'явився на полі 15 грудня в матчі Ліги Європи проти голландського «Утрехта». З 24 березня по 7 травня 2011 року голкіпер перебував у короткостроковій оренді в «Дербі Каунті»[7]. У 7 матчах за «баранів» Джонс пропустив 15 голів.

У сезоні 2011/12 Джонсу підкорилося унікальне досягнення. 10 квітня 2012 року він втретє вийшов на поле за «Ліверпуль», на цей раз в Прем'єр-лізі проти «Блекберн Роверз» — на 26 хвилині він вийшов замість Джона Фленагана, після того як воротар команди Доні отримав червону картку. У грі одразу після виходу воротар відбив пенальті від Якубу Аєгбені і здобути перемогу 3:2.[8] Четвертим матчем Джонса за «червоних» став 14 квітня півфінал Кубка Англії проти «Евертона» (2:1), оскільки Доні був дискваліфікований за червону картку, отриману чотирма днями раніше. Таким чином Джонс став першим гравцем в історії «Ліверпуля», який в перших своїх чотирьох матчах за клуб дебютував в чотирьох різних турнірах[9].

Травма основного воротаря Пепе Рейни на початку сезону 2012/13 надала Джонсу можливість ще раз проявити себе в першій команді. Згодом в грудні 2012 року гравець підписав новий контракт з клубом[10].

Через рік на місце Рейни, що пішов в «Баварію», в Ліверпуль прийшов Сімон Міньйоле, що означало закріплення за австралійцем місця запасного воротаря. У першому сезоні бельгійця Бред провів лише три матчі в кубку Англії. У сезоні 2014/15, останньому для Джонса в складі «Ліверпуля», австралієць отримав шанс зайняти місце в основі, оскільки Міньйоле часто допускав помилки у матчах[11][12]. Джонс зіграв у п'яти матчах чемпіонату, в одному з яких отримав травму, яка вибила його з ладу. До кінця року він записав на свій рахунок ще два матчі в Кубку ліги. 10 червня 2015 року було оголошено, що «Ліверпуль» розриває з Джонсом контракт[13]. Всього за п'ять сезонів з «червоними» Джонс зіграв в 27 матчах (11 з них — в Прем'єр-лізі).

У серпні Бред підписав однорічний контракт з «Бредфорд Сіті»[14], втім провівши за клуб лише три матчі вже 27 жовтня 2015 року угоду було розірвано за взаємною згодою[15].

5 січня 2016 року Джонс приєднався до голландського клубу «Неймеген», підписавши 6-місячну угоду[16]. Після сильного сезону, в якому у 17 матчах він провів 4 «сухих» гри, незважаючи на те, що клуб хотів утримати Джонса, 3 червня 2016 року він покинув «Неймеген» на користь пропозицій від інших команд[17].

7 липня 2016 року Джонс приєднався одного з грандів місцевого футболу «Феєнорда», підписавши угоду на один рік[18][19]. Дебютував 7 серпня 2016 року у матчі проти «Гронінгена» (5:0)[20]. У лютому 2017 року Джонс провів свій 14-й сухий матч у сезоні, ставши першим воротарем Феєнорда, якому вдалося це досягнення з часів Еда де Гуя двадцять років тому[21]. Незважаючи на повернення основного воротаря Кеннета Вермера, хороша форма Джонса дозволила йому зберегти місце в основі на решту сезону 2016/17[22]. За сезон Джонс провів 17 «сухих» матчів і допоміг клубу виграти чемпіонство вперше за 18 років[23].

22 травня 2017 року Джонс підписав новий дворічний контракт з клубом[24] і вже наступного сезону допоміг клубу виграти Кубок та Суперкубок Нідерландів, будучи основним воротарем команди. Станом на 27 червня 2018 року відіграв за команду з Роттердама 63 матчі в національному чемпіонаті.