Пепе Рейна

Рейна у складі «Ліверпуля» у 2011 році.

Вихованець футбольної школи «Барселони». З 1999 року почав долучатися до матчів команди дублерів, а в сезоні 2000—01 дебютував у складі головної команди клубу в матчах Прімери. Не зміг закріпитися в основі «Барселони» і сезон 2002—03 розпочав вже у складі іншого представника іспанського елітного дивізіону — «Вільяреала». У новому клубі швидко став основним воротарем.

Впевнена гра Рейни у воротах «Вільяреала» привернула увагу селекціонерів одного з найтитулованіших клубів Англії — «Ліверпуля», до складу якого гравець приєднався перед початком сезону 2005—06. Прийшовши до англійського клубу відразу ж став основним воротарем, усадивши на лаву запасних польського воротаря Єжи Дудека, одного з героїв тріумфального для «Ліверпуля» розіграшу Ліги чемпіонів УЄФА попереднього сезону.

Перший сезон Рейни у «Ліверпулі» був дуже вдалим і для клубу і для самого гравця — воротар допоміг команді перемогти у розіграші Кубка Англії та Суперкубка Англії, а у матчах чемпіонату встановив новий клубний рекорд — 8 ігор поспіль без пропущених м'ячів. Того ж сезону виграв свою першу «Золоту рукавицю» — приз воротарю англійської Прем'єр-ліги, що провів найбільше «сухих» матчів (без пропущених голів) протягом сезону. Згодом вигравав цей трофей ще два сезони поспіль. «Сухі» матчі стали своєрідною спеціалізацією гравця, у березні 2009 року він довів кількість таких матчів у складі «Ліверпуля» у різних турнірах до 100.

У квітні 2009 воротар уклав з клубом новий контракт, розрахований до 2016 року[1].

Сезон 2013/14 провів в оренді в італійському «Наполі», а по завершенні оренди перейшов до мюнхенської «Баварії», з якою 8 серпня 2014 року уклав трирічний контракт. Сезон 2014/15 провів у Мюнхені, але так й не зміг скласти конкуренцію основному воротарю команди Мануелю Ноєру.

23 червня 2015 року повернувся до італійського «Наполі», уклавши трирічний контракт з клубом, в якому знову отримав постійне місце в основному складі.

У травні 2018 року було оголошено, що після завершення контракту з «Наполі» 35-річний воротар приєднався на правах вільного агента до складу «Мілана». У складі «россо-нері» досвідчений іспанець став дублером все ще юного, але вже достатньо досвідченого, Джанлуїджі Доннарумми. Протягом сезону 2018/19 захищав ворота команди лише у 12 матчах, половина з яких припала на ігри Ліги Європи.

13 січня 2020 року на правах піврічної оренди приєднався до «Астон Вілли», де замінив травмованого до кінця сезону 2019/20 основного голкіпера Тома Гітона.

Почав викликатися до збірних команд Іспанії з рівня юнацької збірної U-17, у складі якої став чемпіоном Європи 1999 року. Згодом також грав за юнацьку U-18 та молодіжну U-21 збірні.

З 2005 року залучається до лав національної збірної своєї країни. Здебільшого виступає дублером основного воротаря національної команди Ікера Касільяса. Учасник чемпіонату світу 2006 року.

У 2008 році у складі національної збірної став чемпіоном Європи, під час фінального турніру континентального чемпіонату провів лише одну гру.

Входив до складу збірної для участі у фінальній частині чемпіонату світу 2010. Безпосередньо під час фінального турніру у Південно-Африканськії Республіці, за результатами якого іспанці уперше в історії вибороли титул чемпіонів світу, перебував у запасі, оскільки незмінним голкіпером команди на турнірі був її капітан Ікер Касільяс.

В аналогічному статусі дублера Касільяса був учасником й двох наступних великих турнірів збірної Іспанії — Євро-2012, на якому іспанці утретє в своїй історії стали континентальними чемпіонами, та чемпіонату світу 2014 року. На першому з цих турнірів провів усі матчі команди на лаві для запасних, а на другому взяв участь в останній грі групового етапу, коли діючі чемпіони світу, програвши дві перші гри турніру, вже втратили шанси на продовження боротьби за захист цього титулу.

До заявки на Євро-2016 Рейна вже не потрапив, але у травні 2018 року 35-річного ветерана було включено до заявки іспанців на тогорічний чемпіонат світу, вже як дублера нового «першого номера» збірної Давіда де Хеа.