Британська кухня

Кухня Британії — це об'єднання традицій та способів приготування їжі, які асоціюються з культурою Об'єднаного Королівства. Вона описусується як: « не дуже витончені страви, виготовлені з місцевих продуктів, заправлені соусом аби підкреслити смак, а не замаскувати його»[1]. Однак, Британська кухня увібрала в себе культурні традиції тих народів, які заселяли Британію. З такого міксу утворилися змішані страви, такі як англо-індійська курка tikka masala[2][3].

Недільня печеня, що складається з ростбіфу, смаженої картоплі, овочів і йоркширського пудингу
Риба та чипси — популярний Фастфуд у Сполученому Королівстві
Звичай післяобіднього чаювання з булочками-сконами має свої витоки в Британській імперії
Англо-індійська страва з курки — курка тікка масала

Риба та чипси — популярна їжа Великої Британії

Кельтська культура та розвинуте скотарство створили велику кількість продуктів харчування для корінного населення кельтів та британців. Англо-Саксонська Англія створила багато страв з м'яса з добавленням сумішей гострих сухих приправ перш, ніж ця практика розповсюдилась по всій Європі. З нормандським завоюванням у країну в Середньовіччі були завезені екзотичні спеції[4]. Так Британська Імперія зв'язала знання про Індийську кухну, як «гостру, наповнену спеціями та травами». Протягом воєнного періоду в ХХ столітті, Британський уряд встановив політику харчування. Вона мала за мету реабілітувати бідність британської кухні по всьому світу[5].

Відомі традиційні британські страви включають в себе повний сніданок, рибу та чіпси, різдвяну вечерю [4], недільна печеня, стейк і нирковий пиріг, вівчарський пиріг, а також брандери та посуд. Люди в Британії, однак, їдять широкий асортимент продуктів на основі кухонь Європи, Індії та інших частин світу Британську кухню можна розділити в залежності від регіону на шотландську, англійську, уельську кухню та кухню північної Ірландії. Кожна з них має свою місцеву або регіональну традиційну страву, багато з яких містять в своїй назві назву місця свого виникнення. Наприклад, Корнські приправи, Йокширський пудинг, Камберлендські ковбаси та Уельский торт.

Історія

Романо-британське сільське господарство, високоякісні ґрунти та тваринництво дали широкий вибір високоякісних продуктів для романо-британського населення. У Англо-Саксонській Англії вдосконалювалась техніка приготування м'яса з травами, а разом з Нормандським завоювання у Середньовічну Велику Британію потрапили екзотичні спеції та континентальні віяння приготування страв. Як морська держава Британія лишалась головним гравцем у трансконтинентальній торговлі спеціями багато століть потому.

Слідуючи Протестантській Реформі у 16 та 17 столітті їжа стала основою британської дієти, що відображає смаки, які досі розповсюджуються серед сусідніх північних країн Європи та традиційної Північно-Американської кухні. У 18 та 19 столітті, на колоніальну Британську Імперію почали впливати вишукані харчові традиції Індії, такі як «гострі, сильні спеції та трави». Об'єднане Королівство отримало світову репутацію постачальника яловичини високої якості та племінних биків для формування зв'язків з фермерами Нового Світу. Розвиток селекції рослин сприяв розвитку вирощування різноманітних фруктових та овочевих рослин.[6]

Протягом Світових воєн у 20 столітті у Британії були складності з постачанням продуктів, тому застосовувались офіційні заходи по їх раціональному використанню. Ця проблема погіршилась з початком Другої Світової Війни, було створено Міністерство Харчування для того, аби вирішити цю проблему. В поєднанні з економічними проблемами, які виникали у період війни, нормування їжі подовжилось ще на декілька років, у деяких моментах більш суворіше ніж у воєнний період. Нормування повністю не зникло, доки у Європі не закінчилась війна. Тому ціле покоління зросло без доступу до звичайних продуктів. Політика, яка встановлювалась Британським урядом на воєнний період у 20 столітті, часто звинувачується у занепаді британської кухні 20 століття.

Впродовж другої половини ХХ століття спостерігалося збільшення доступності великої кількості якісних свіжих продуктів та готовності багатьох прошарків британського населення змінювати свій раціон та вибирати страви інших культур, таких як Італії та Індії.

Були зроблені зусилля для повторного впровадження рецептів до 20-го століття. Інгредієнти, що були не властиві островам, зокрема, трави та спеції, часто додаються до традиційних страв.

Значна частина сучасної британської кулінарії також сильно залежить від впливу Середземномор'я, а останнім часом — від Близького Сходу, Південної Азії, Східної Азії та Південно-Східної азійської кухні. Також значним є традиційний вплив північної та центральної європейської кухні, але він поступово згасає[7].

Останнім часом сучасна британська кухня змінюється та популярізується завдяки теле-шефам, які також пишуть книги, такі як Фанні Крадок, Клімент Фреуд, Роберт Каррієр, Роберт Ірвін, Кейт Флойд, Ґарі Роудс, Делія Сміт, Гордон Рамзі, Ейнслі Харріотт, Нігела Лавсон, Саймон Хопкінсон, Нігел Слейтер та Джеймі Олівер.

Різдвяна Вечеря

З'явившись на столі серед різдвяних страв в Англії кінця 16 століття, індичка набула великого розповсюдження разом з різдвяним пудингом, який подавали до столу на десерт[8][9]. В 16 столітті англійському мореплавцю Вільяму Стрікленду приписується розповсюдження індички у Англії, а в тому ж столітті фермер Томас Тассер зазначав, що у 1573 році індичка була головною справою на різдвяних обідах[10]. Смажену індичку зазвичай доповнюють смаженим м'ясом та ветчиною, що подаються разом з гарніром: підливою, печеною картоплею, пюре та овочами. На додаток до різдвяного пудингу також подають популярні десерти: різдвяний торт та рулет «Поліно»[11].

Інші страви

Англо-Індійська кухня

Деякі страви англо- індійської кухні походять від традиційної Британської кухні, такі як ростбіф в який додають індійські приправи — гвоздику та червоний перець чилі. Риба та м'ясо часто готуються з додаванням карі та овочів. Англо-індійська кухня також включає в себе використання кокосу, йогурту та мигдалю. Печиво, страви з рису мають свій особливий смак[12].

Англійська кухня

Англійська кухня охоплює кулінарні стилі, традиції та рецепти всієї Англії. Вона має власний характер, але також поєднує широку британську кухню, частково через ввезення компонентів та ідей з Північної Америки, Китаю та Індії під час існування Британської імперії та в результаті післявоєнної імміграції.[13]

Кухня Північної Ірландії

Кухня Північної Ірландії багато в чому схожа з кухнею решти острова Ірландії. У цьому регіоні особливо популярний Ulster Fry.

Шотландська кухня

Специфіка шотландської кухні заснована на кулінарних традиціях та практиках, що асоціюються з Шотландією. Вона має багато спільного з англійською кухнею, але має своєрідні атрибути та рецепти. Шотландія відома високою якістю її яловичини, баранини, картоплі, вівса та морепродуктів. Крім продуктів харчування, Шотландія виробляє різноманітні види віскі.

Уелська кухня

Уельська кухня змінювалась та змінюється під впливом британської кухні. Незважаючи на те, що велика рогата худоба широко розповсюджена, особливо в Кармартенширі та Пемброкширі, Уельс відомий вирощуванням овець, і тому баранина — це м'ясо, традиційно пов'язане з уельською кухнею.

Примітки
  1. British cuisine. uktv.co.uk. Процитовано 23 травня 2008.
  2. Chicken tikka masala: Spice and easy does it. bbc.co.uk. 20 квітня 2001. Процитовано 28 вересня 2007.
  3. Robin Cook's chicken tikka masala speech. The Guardian. 25 лютого 2002. Процитовано 19 квітня 2001.
  4. Spencer, Colin (2003). British Food: An Extraordinary Thousand Years of History. Columbia University Press. ISBN 978-0-231-13110-0.
  5. Ina Zweiniger-Bargielowska Austerity in Britain: Rationing, Controls and Consumption, 1939—1955, Oxford Up (2002) ISBN 978-0-19-925102-5. For general background, see David Kynaston Austerity Britain, 1945—1951, Bloomsbury (2007) ISBN 978-0-7475-7985-4.
  6. Great British Kitchen. Great British Kitchen. Процитовано 3 червня 2010.
  7. Panikos Panayi (2010). Spicing Up Britain. Reaktion Books. с. 191–195. ISBN 978-1-86189-658-2.
  8. John Harland (1858). The house and farm accounts of the Shuttleworths of Gawthorpe Hall in the county of Lancaster at Smithils and Gawthorpe: from September 1582 to October 1621. p.1059. Chetham society,
  9. Broomfield, Andrea (2007). «Food and cooking in Victorian England: a history». pp.149–150. Greenwood Publishing Group, 2007
  10. Emett, Charlie (2003) «Walking the Wolds». Cicerone Press Limited, 1993
  11. Muir, Frank (1977) Christmas customs & traditions p.58. Taplinger Pub. Co., 1977
  12. Elizabeth Buettner. "Going for an Indian": South Asian Restaurants and the Limits of Multiculturalism in Britain. southalabama.edu. Процитовано 11 жовтня 2015.
  13. Dickson Wright, Clarissa (2011) A History of English Food. London: Random House. ISBN 978-1-905-21185-2.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.