Бубела Петро

Петр́о Буб́ела (* 1887, с. Лисиничі, тепер Львівська міська громада — (1920 ?) 1934) — український військовий діяч, отаман УГА. Учасник Першої світової війни, поручник австрійської армії. Один з основних організаторів Листопадового чину у Львові 1918 року. 1918—1919 роках товариш державного секретаря військових справ ЗУНР.

Петро Бубела
 Отаман
Загальна інформація
Народження 1887(1887)
с. Лисиничі, тепер Львівська міська громада
Смерть невідомо
м. Одеса
Військова служба
Приналежність  ЗУНР
Вид ЗС  УГА
Командування
товариш (заступник) державного секретаря військових справ ЗУНР

Життєпис
Державний секретаріат військових справ ЗУНР, лютий 1919.
Сидять зліва направо Володимир Бемко, Орест Підляшецький, Петро Бубела, Дмитро Вітовський, Ростислав-Едмунд Білас, Никифор Гірняк, Роман Шипайло.
Стоять зліва направо Нестор Гаморак, Юліан Буцманюк, Теодор Сивак, Гриць Герасимович, Остап Бородієвич, Семен Магаляс, Володимир Тимцюрак, Василь Панчак, Іван Боберський

Народився в с. Лисиничі біля Львова. Можливо, мати була полькою.[1] Закінчив гімназію, студіював право у Львівському університеті. Військову освіту здобув у австрійській старшинській школі, учасник Першої світової війни.

Один із керівників збройного повстання 1 листопада 1918 у Львові, член Центрального військового комітету. Один із організаторів Центрального Військового Комітету, опрацьовував план повстання у Львові, починаючи від 19 жовтня 1918 року, разом із Любомиром Огоновським і Дмитром Паліївим.

У роки української революції 1917—1921 років — заступник Державного секретаря військових справ уряду ЗУНР (ад'ютантом був Михайло Голинський.[2]), тимчасово в. о. військового міністра, активний учасник військового будівницва ЗУНР. Разом із Дмитром Вітовським перебував у Тернополі, займався створенням регулярної армії.

За спогадами М. Омеляновича-Павленка, Петро Бубела був розстріляний більшовиками в Одесі після переходу УГА на бік Червоної армії у 1919 році.

За іншими даними, у квітні 1920 року заарештований в Одесі органами ЧК й ув'язнений до харківської тюрми. Після втечі повернувся до Одеси, де жив нелегально та працював в структурі Червоного Хреста. У 1934 році заарештований і там же страчений.[3].

Вшанування пам'яті
  • В рідному селі відкрито пам'ятник[4].

Примітки
  1. М. Гуцуляк. Перший листопад 1918 на Західних землях України. — Київ: «Либідь», 1993. — 408 с. — ISBN 5-325-00302-X. — С. 27.
  2. П. Гуцал Голинський Михайло Теодорович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.. — С. 379.
  3. Нариси історії України: Бубела Петро
  4. У Лисиничах вшанували земляка, організатора Листопадового Чину, Петра Бубелу

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.