Білас Ростислав-Едмунд

Державний секретаріат військових справ ЗУНР, лютий 1919.
Сидять зліва направо Володимир Бемко, Орест Підляшецький, Петро Бубела, Дмитро Вітовський, Ростислав-Едмунд Білас, Никифор Гірняк, Роман Шипайло.
Стоять зліва направо Нестор Гаморак, Юліан Буцманюк, Теодор Сивак, Гриць Герасимович, Остап Бородієвич, Семен Магаляс, Володимир Тимцюрак, Василь Панчак, Іван Боберський

Народився 10 червня 1884 в місті Надвірна, тепер Івано-Франківська область.

Середню освіту здобув у Коломийській гімназії. У 1910 році закінчив навчання у Львівському університеті та отримав ступінь доктора медицини.

Служив у збройних силах Австро-Угорщини, пройшов вишкіл у Військово-лікарській академії «Йозефінум» у Відні. Спеціалізувався на лікуванні внутрішніх хворіб в університетських клініках Відня у 1912-1914 роках[1].

Під час Першої світової війни служив полковим лікарем в Австро-Угорській Армії. У 1916 році переведений до військової команди Львова.

З листопада в УГА. До травня 1919 на посадах санітарного референта Державного секретаріату військових справ і члена Державної санітарної ради. Очолював медичну службу УГА. У травні 1919 потрапив до польського полону, ув'язнений в таборі полонених у Ланцуті й львівівській в'язниці «Бригідки».

Після звільнення у 1920 році зайнявся приватною практикою у Бориславі і Трускавці. У 1926-му переїхав до Львова, де працював в амбулаторії Народної лічниці. Брав активну участь у роботі Українського лікарського товариства, публікував статті у «Лікарському Віснику».

У 1940-му переїхав на Захід. Протягом 1940–1944 працював керівником лікарських установ у місті Лодзь у Польщі, а згодом у Відні. З 1945 року проживав у містах Пассау та Гайдельберг у Німеччині. З 1948 по 1958 роки очолював відділ внутрішніх хвороб у лікарні Св. Йосифа у Регенсбурзі.

Від 1958 та до смерті проживав у Мюнхені. Помер 6 грудня 1964, похований на цвинтарі Вальфрідгоф.

• Українська Галицька Армія. У 40-річчя її участи у визвольних змаганнях
• Ростислав Білас – полковник санітарної служби УГА