Буцманюк Юліан
Юліан Буцманюк (3 липня 1885, с. Сморжів, Австро-Угорщина (нині Радехівський район, Львівська область, Україна) — 30 грудня 1967, Едмонтон, Канада) — український і канадський художник-монументаліст, учень Модеста Сосенка.
Юліан Буцманюк | |
---|---|
![]() | |
![]() Знімок Юліана Буцманюка з анкети Українського громадського комітету в Чехословаччині. | |
Загальна інформація | |
Народження |
3 липня 1885 с. Сморжів, Австро-Угорщина (нині Радехівський район, Львівська область, Україна) |
Смерть |
30 грудня 1967 (82 роки) Едмонтон |
Alma Mater | Краківська академія мистецтв |
Військова служба | |
Приналежність |
![]() ![]() ![]() |
Війни / битви |
Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 |
Нагороди та відзнаки | |
Життєпис
![](../I/%D0%91%D1%83%D1%86%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%8E%D0%BA_%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%BB%D0%B5%D1%86%D1%8C.JPG.webp)
![](../I/Sekretariat_ZUNR.jpg.webp)
Сидять зліва направо Володимир Бемко, Орест Підляшецький, Петро Бубела, Дмитро Вітовський, Ростислав-Едмунд Білас, Никифор Гірняк, Роман Шипайло.
Стоять зліва направо Нестор Гаморак, Юліан Буцманюк, Теодор Сивак, Гриць Герасимович, Остап Бородієвич, Семен Магаляс, Володимир Тимцюрак, Василь Панчак, Іван Боберський
![](../I/%D0%AE._%D0%91%D1%83%D1%86%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%8E%D0%BA._%D0%91._%D0%A5%D0%BC%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%252C_%D0%86._%D0%92%D0%B8%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%252C_%D0%86._%D0%9C%D0%B0%D0%B7%D0%B5%D0%BF%D0%B0%252C_%D0%93._%D0%93%D1%83%D0%BB%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%82%D0%B0_%D1%96%D0%BD%D1%88%D1%96_%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BD%D1%96_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8.JPG.webp)
Народився у с. Сморжів на Львівщині в сім'ї сільського вчителя. Батько помер, коли Юліанові минув 1 рік. Мати з сином переїхала до Львова. Навчався в гімназії, відвідував фахову школу при львівському Промисловому музеї. Невдовзі померла мати Юліана, і він змушений був сам заробляти собі на прожиття. Хлопець оволодів малярською технікою і його запрошував працювати над серйозними замовленнями його вчитель Тадеуш Рибковський. Ця праця стала доброю школою для молодого митця, поклавши початок фаховому становленню Буцманюка як художника-монументаліста.
1906 року познайомився із Модестом Сосенком і разом із ним розпочав працю над стінописом церкви села Конюхи на Бережанщині. У процесі співпраці Модест Сосенко високо оцінив обдарованість маляра-початківця і згодом посприяв його вступу до Краківської академії мистецтв. Разом митці виконали ще кілька робіт, зокрема, у Славську та Рикові. Всі роботи у галицьких церквах на той час велися під патронатом та наглядом митрополита Андрея Шептицького. Роботи Буцманюка сподобались Митрополитові, вони познайомилися, і митрополит опікувався молодим митцем. За моральною і частково фінансовою підтримкою митрополита Андрея Юліан навчався в одному з найпрестижніших мистецьких закладів Центральної Європи — Краківській академії мистецтв (1908—1914).
Брав участь у реставрації Марійського костелу у Кракові (1912), виконуючи роботи зі стінопису та вітража. Декілька років працював у відомій польській вітражній фірмі Г. Желенського.
З початком Першої світової війни 1914 року записався у легіон Українських Січових Стрільців, став одним із активних дописувачів Пресової Кватири, фоторепортером, одним із тих, хто відкрив величну сторінку історії Українського Війська початку XX століття.[1] У грудні 1914 року вийшли перші світлини Буцманюка, присвячені бойовій славі легіону УСС, а наступного року його фронтові картини об'єднали в серію поштівок. Юліан Буцманюк був головним дизайнером символіки та відзнак легіону. Згодом воював в Українській Галицькій Армії (до 1919 р.). Був декілька разів поранений. Ранги: сотник УСС, отаман Армії УНР.[2] В 1920—1923 роках перебував у таборах для інтернованих в Чехословаччині. Одружився з Іриною Чайківською. У 1922 р. народився син Богдан.
З 1923 до 1927 навчався в Празькій академії мистецтв.
З 1927 року викладав малювання у Львові в товаристві «Рідна школа». Емігрував до Кракова, де впродовж 1941—1944 років працював редактором Українського Видавництва. Далі переїхав до Відня та Мюнхена, а 1950 року — до Канади. Розмалював стіни катедральної церкви Св. Йосафата в Едмонтоні. Брав участь у різних виставках образотворчого мистецтва.
Нагороди
- Воєнний хрест УНР (посмертно, 21 березня 1978)[3]
Творча спадщина
![](../I/%D0%AE._%D0%91%D1%83%D1%86%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%8E%D0%BA._%D0%9F%D0%BE%D0%BA%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B0._%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BE%D1%97_%D0%B2%D0%B8%D0%B7%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%B7%D0%BC%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%8C.JPG.webp)
![](../I/%D0%AE._%D0%91%D1%83%D1%86%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%8E%D0%BA._%D0%A1%D1%82%D1%96%D0%BD%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81_%D0%B2_%D0%B6%D0%BE%D0%B2%D0%BA%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9_%D0%BA%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%96.JPG.webp)
Найбільш відомими творами Юліана Бацманюка є розписи в стилі українського модерну:
- настінні розписи в читальному залі Наукової бібліотеки Львівського Національного університету імені Івана Франка на вул. Драгоманова, 5, виконані в 1904 році разом з Тадеєм Рибковським та Юліаном Макаревичем;[4]
- в церкві отців василіян у Жовкві (тепер Монастир Різдва Христового і церква Серця Христового), виконані у 1910—1911 і 1931—1939 роках,
- в церкві Успіння Божої Матері в селі Славсько на Бойківщині, виконані разом з Модестом Сосенком 1910 року (знищені у травні 2019 року під час ремонтних робіт під керівництвом о. Андрія Петришина) ;
- розписи інтер'єру українського кафедрального собору святого Йосафата в Едмонтоні (1957—1967).
Твори Буцманюка зберігалися у львівському музеї, створеному Андреєм Шептицьким. Проте у 1952 році за наказом радянської влади були спалені на подвір'ї музею разом з тисячею інших творів українських художників.
Сім'я
- Дружина: Ірина Чайківська.
- Син: Богдан (нар. 1922).
Примітки
- Софія, Легін (19 липня 2016). Дружба митців, зруйнована пристрастю (uk-UA). Процитовано 19 липня 2016.
- Петро Саварин. З собою взяли Україну… — С. 485.
- Реєстр Нагороджених Воєнним Хрестом 1917–1957 Рр
- Ангел без крил чи людина, яка навчилась літати. 8 цікавих фактів про художника-монументаліста Юліана Буцманюка Фотографії Старого Львова 03.07.2018
Література
- Гах Ірина. Сторінки історії галицького церковного стінопису першої половини XX ст. До 130-річчя з дня народження Модеста Сосенка та 120-річчя з дня народження Юліана Буцманюка // Українське мистецтво Львова 1919—1939. — Львів, Галицька брама. № 1-3 (121—123) січень-березень 2005. — С. 19-20.
- Бірюльов Юрій. Мистецтво львівської сецесії. — Львів: Центр Європи, 2005.
- Юліан Буцманюк. Стінопис Жовківської церкви Христа-Чоловіколюбця. Автори-упорядники І. Гах, О. Сидор. — Львів: Місіонер, 2006.
- Петро Саварин. З собою взяли Україну. Від Тернопілля до Альберти. — Київ: КВІЦ, 2007. — 524 с. — ISBN 977-966-8550-62-1
Посилання
- Віктор Заславський. Духовне і національне у жовківській спадщині Юліана Буцманюка.
- Юліан Буцманюк
- Ірина Гах Безворотна втрата з присмаком кохання
- У церкві УГКЦ в Славському знищили усі автентичні розписи початку ХХ століття
- Слава Величко. Юліану Буцманюку сьогодні 136.