Тимцюрак Володимир
Володи́мир Тимцюра́к (нар. 18 червня 1889, Австро-Угорщина — пом. 11 листопада 1980, Чикаго, США[1]) — український громадський діяч родом із Калущини (Галичина), правник. Лицар Воєнного хреста УНР (25 лютого 1964)[2].
Володимир Тимцюрак | |||||
---|---|---|---|---|---|
сотник УГА | |||||
| |||||
Загальна інформація | |||||
Народження |
18 червня 1889 Калуський район, Івано-Франківська область | ||||
Смерть |
11 листопада 1980 (91 рік) Чикаго, Іллінойс, США | ||||
Національність | українець | ||||
Військова служба | |||||
Приналежність |
Австро-Угорщина ЗУНР УНР | ||||
Вид ЗС | УГА | ||||
Війни / битви |
Перша світова війна Перші визвольні змагання | ||||
Командування | |||||
| |||||
Нагороди та відзнаки | |||||
Життєпис
Володимир Тимцюрак народився 18 червня 1889 року в селі Пійло, повіт Калуш у сім'ї священика. У 1907 році закінчив гімназію в Львові. Закінчив правничий факультет Львівського університету. 1913 року закінчив школу для резервових старшин. старшин.
Під час Першої світової війни, воював у званні четаря а згодом поручника. Був поранений був на російському фронті. Після одужання призначений до штабу 119-тої прусської дивізії як перекладач і старшина зв'язку з цивільним населенням. Восени 1919 року був переведений до штабу 25-го корпусу австрійської армії, до якого належав і Легіон УСС. Був референтом для справ Легіону УСС.
Сотник УГА (начальник загального відділу в Державному секретаріаті військових справ, ад'ютант Євгена Петрушевича, член військової місії УНР до польського уряду у Варшаві).
По закінченню першої світової війни працював директор «Українбанку» у Любпині та Львові. У 1940–1941 роках представник УЦК у Люблінському дистрикті, потім у Граці.
Після другої світової війни на еміграції у США в Чикаго.
Володимир Тимцюрак помер 11 листопада 1980 pоку в Чикаго. Похований на цвинтарі Св. Миколая у Чикаго.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.