Будиловський Михайло Пейсахович
Будило́вський Миха́йло Пейса́хович (Петро́вич) (нар. 12 лютого 1928, Радомишль) — український радянський й американський архітектор. Автор проєктів будівель у Києві, витриманих у формах неомодерної архітектури[1].
| Будиловський Михайло Пейсахович | |
|---|---|
 | |
| Народження | 12 лютого 1928 (93 роки) |
| Країна (підданство) |
 СРСР США |
| Навчання |
Київський національний університет будівництва і архітектури ·Каракіс Йосип Юлійович |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Київ |
| Архітектурний стиль | радянський архітектурний модернізм |
Життєпис
Народився в єврейській родині в Радомишлі Житомирської області. Упродовж 1944—1947 років навчався в Київському училищі прикладних мистецтв. 1953 року закінчив Київський інженерно-будівельний інститут. Навчався у Йосипа Каракіса. Був ініціатором «листа тринадцяти» на захист свого вчителя[2].
Упродовж 1953—1978 років працював у Києві у державній проєктній організації «Київпроєкт».
1957 року Михайла Будиловського прийняли до Спілки архітекторів УРСР.
У 1978 року після трагічної загибелі єдиного сина Будиловський із дружиною емігрував до Чикаго. За поширеною радянською практикою його ім'я, як й імена інших втікачів із СРСР, викреслили з книжок, довідників і списків авторів архітектурних об'єктів. У США він отримав посаду архітектора у фірмі «Murphy/Jahn architects». З 1999 року вийшов на пенсію[3].
Архітектурні проєкти
- Будівля музично-хореографічного училища в Києві на Парково-Сирецькій вулиці, 4 (спільно з архітектором З. Хлєбніковою), 1966.
- Брест-Литовський торговий центр на проспекті Перемоги (спільно з архітекторами Вадимом Ладним, З. Хлєбніковою), 1966—1968 роки.
- Конкурсний проєкт монумента пам'яті жертвам націонал-соціалізм у Бабиному Яру (не реалізовано; спільно з архітектором Авраамом Мілецьким і скульпторами Володимиром Мельниченком, Адою Рибачук), 1968.
- Перший в Києві універсам на житловому масиві Микільська Борщагівка (спільно з архітектором І. Веримовською), 1973.
- Будівля фізичного факультету та комплекс університетського містечка Державного університету імені Тараса Шевченка на Васильківській вулиці, 100 (у співавторстві з Вадимом Ладним, Л. Коломійцем, Ю. Москальцем), 1970-і роки
- Житловий будинок із торговими приміщеннями на площі Перемоги, на початку Дмитрівської вулиці (спільно з архітекторами Вадимом Ладним, І. Веримовською), 1973—1977 роки.
- Будівля Національної бібліотеки для дітей (спільно з художницею Ольгою Рапай та ін .) на вулиці Януша Корчака, 62 (1975—1978)[1][3].
- Експериментальний 16-поверховий житловий будинок на Оболонському проспекті, 2 та універсам № 3 (в співавторстві з Володимиром Дрізом), 1981.
- Архітектурні проєкти в Чикаго, США, 1982[4].
Примітки
- Життєпис Михайла Будиловського
- Иосиф Каракис: Ирония судьбы // Архитектор Иосиф Каракис: Судьба и творчество (Альбом-каталог к столетию со дня рождения) / Под ред. Каракис И. и др. — Киев, 2002. — С. 13.
- Монстри модернізму: архітектор Михайло Будиловський про свої проекти у Києві
- Michael Budilovsky. Block 37 Proposal, Chicago, 1985
Джерела
- Будиловский М. Проект застройки микрорайона № 2 Оболони // Строительство и архитектура. — 1974. — № 11. — С. 20-21.
- Ладный В. Новый комплекс Киевского государственного университета // Строительство и архитектура. — 1974. — № 11. — С. 17-18.
- Маркман П. Будиловкость рук — и никакого мошенничества// A+C. — 2004. — № 3. — С. 90-91.
- Махрин В. Д. Киевский универсам // Строительство и архитектура. — 1973. — № 9. — С. 26-31.
- Совершенствовать застройку Киева // Строительство и архитектура. — 1973. — № 8. — С. 1-4.
- Мовчазні кияни: будинки-ромашки