Будинок Кричевського-Лебіщака

Найвидатнішою гончарською спорудою України нині є так званий «Будинок Кричевського-Лебіщака», що знаходиться у всесвітньо відомому центрі народної художньої культури України, загальновизнаній столиці українського гончарства — містечку Опішному Зіньківського району Полтавської області. Споруда призначалася для діяльності в ній Опішнянського гончарного показового пункту Полтавського губернського земства.

Одним із культурологічних феноменів в Україні була діяльність у будівлі гончарних шкіл, а згодом артілі, заводу «Художній керамік». Фактично вона стала осердям понад столітнього розвитку вітчизняного гончарного шкільництва.

До зведення «Будинку Кричевського-Лебіщака» на цьому місці функціонували:

1894—1899: перша в Лівобережній Україні гончарна школа — Опішнянська зразкова гончарна навчальна майстерня Полтавського губернського земства;

1912—1915: Опішнянський гончарний показовий пункт Полтавського губернського земства

Після зведення будівлі в ній діяли:

1916—1918: Опішнянський гончарний показовий пункт Полтавського губернського земства;

1919—1924: Опішнянська гончарна майстерня;

1925—1926: Опішнянська керамічна кустарно-промислова школа;

1927—1931: Опішнянська керамічна промислова школа;

1931—1933: Опішнянська керамічна школа ФЗУ;

1934—1936: Опішнянська артіль «Художній керамік»;

1936—1941: Опішнянська школа майстрів художньої кераміки;

1941—1943: гончарне підприємство німецької окупаційної влади;

1943—1960: Опішнянська артіль «Художній керамік»;

1960—2002: Опішнянський завод художніх виробів «Художній керамік»;

Через будівлю пройшли найславетніші постаті української культури, найвидатніші творці й діячі вітчизняного гончарства. Їхнє паломництво до Гончарної Мекки України перетворило об'єкт у предмет особливої гордості національного значення, унікальну пам'ятку, яка уособлює собою духовний поступ України впродовж усього ХХ століття. Його стіни пам'ятають постаті не лише Василя Кричевського та Юрка Лебіщака, а й Сергія Васильківського, Опанаса Сластьона, Єлизавети Трипільської, Миколи Самокиша, Порфирія Мартиновича, Леоніда Позена, Олександра Довженка, багатьох інших відомих творців новітньої української культури минулого століття. Там творили видатні постаті українського гончарства: Федір Чирвенко, Іван Гладиревський, Василь Поросний, Петро Кононенко, Іван Білик, Михайло Китриш, Василь Омеляненко, Гаврило Пошивайло, Олександра Селюченко, Зінаїда Линник, Параска Біляк, Мотрона Назарчук, Наталка Оначко; технологи-керамісти Юрко Лебіщак і Осип Білоскурський. Сюди протоптали дорогу багато гончарних родів з усіх куточків України. Там бували й компартійні керманичі тоталітарної доби — Микита Хрущов, Володимир Щербицький; Президенти Новітньої України — Леонід Кучма й Віктор Ющенко.

З 1988 року пам'ятка перебуває в структурі Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному. На час передачі будівлі Музею-заповіднику вона була в украй занедбаному стані й потребувала капітального ремонту.

Незважаючи на те, що будівля ремонтувалася, упродовж 2009—2012 років у будинку, в міжремонтні паузи, регулярно розгорталися експозиції національних художніх виставок.

2012 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про відзначення 140-річчя з дня народження Василя Кричевського» на державному рівні. З нагоди ювілею Національний музей-заповідник українського гончарства подав клопотання про створення на базі «Будинку Кричевського-Лебіщака» Музею мистецької родини Кричевських. Так, на початку січня 2013 року за підтримки Верховної Ради України, кабінету Міністрів України й Міністерства культури відкрився Музей мистецької родини Кричевських — перший в Україні  музей, присвячений творчому доробку великої мистецької династії.

У нинішній експозиції Музею експонуються графічні й живописні твори Василя Кричевського, Катерини Кричевської-Росандіч, Галини Кричевської-Лінде, Оксани Лінде де Очоа, Бланки Мирослави Лінде-Дункан; унікальні архівні документи (рукописи, фотографії), що висвітлюють складні колізії життя членів родини. Окрему залу присвячено головному захопленню Василя Кричевського — народному мистецтву. Експозиція нагадує інтер'єр квартири мистця в будинку Михайла Грушевського: вона наповнена унікальними творами кераміки (зокрема опішнянської стилю модерн І третини ХХ століття), різьблення, ткацтва, вишивання, народного одягу, суголосними зі складом його колекції. Спеціальна виставка літератури висвітлює життєвий і творчий шлях мистецької родини Кричевських.

Чималу кількість експонатів для Музею передали спадкоємці Василя Кричевського зі США. Українська діаспора в різних країнах світу активно долучається до розбудови Музею мистецької родини Кричевських, як вияв повернення в Україну національних діячів, їх духовно-мистецької спадщини. Зокрема, експонується частина подарованої Об'єднанням українців Нової Зеландії збірки діаспорних видань 1945–1950-х років — останнього періоду життя Василя Кричевського, що об'єктивно відображають суспільно-політичні прагнення українців за межами Батьківщини, етнонаціональне довкілля Кричевських.

Також на території музею експонуються ковальські роботи, що стали результатом щорічного ковальського фестивалю ВакулаФЕСТ-ХХІ (проводиться з 2001 року)

Стіна гончарної слави

Стіна гончарної слави (станом на 2012 рік)	Виставка творів Михайла Китриша у приміщенні Будинку (2011 рік)

Фасад та ворота	Вигляд збоку, через колишній ставок	Задній фасад будівлі

2011 року на фасаді «Будинку Кричевського-Лебіщака» було відкрито СТІНУ ГОНЧАРНОЇ СЛАВИ УКРАЇНИ. Вона постає своєрідним орієнтиром і нагадуванням, камертоном, еталоном для звіряння правильності національно-культурного відродження. Це стіна не плачу, а слави, гордості, національної величі. Місце спогадів про минулу славу й мрій про прийдешнє! Місце гончарного, керамологічного й культурного паломництва українців! Стіна як місце для образів, вівтар національних героїв і гончарських подвижників[2].

Вона прикметна бронзовими меморіальними дошками, присвяченими видатним творцям і діячам української культури, які сприяли, допомагали гончарям, намагалися славити їх у світі, колекціонували їхні твори, заохочували їх до творчості. Також — меморіальними дошками найвидатнішим українським гончарям, які так чи інакше причетні до діяльності навчальних гончарних майстерень в Опішному, до створення світового бренду, ім'я якому — «ОПІШНЯНСЬКА КЕРАМІКА»:

• Василю Кричевському
• Єлизаветі Трипільській
• Сергію Васильківському
• Опанасу Сластьону
• Зарецькому Івану
• Юрію Лебіщаку
• Остапу Ночовнику
• Петру Вауліну
• Івану Гладиревському
• Гаврилові та Явдосі Пошивайлам
• Івану Білику
• Осипу Білоскурському
• Федору Чирвенко
• Мотроні Назарчук
• Олександрі Селюченко[3]
• Леоніду Сморжу
• Віктору Василенку
• Анастасію Зайкевичу

• 
  Остап Ночовник
• 
  Опанас Сластіон
• 
  Сергій Васильківський
• 
  Єлизавета Трипільська
• 
  Іван Зарецький
• 
  Юрій Лебіщак
• 
  Василь Кричевський