Будинок Міла

Буди́нок Міла́ (кат. Casa Milà, читається Ка́за Міла́), відомий також під назвою Ла Педре́ра або Ла Падре́ра (кат. La Pedrera — «кар'єр»), — житловий будинок, побудований каталонським архітектором Антоніо Гауді в 19061910 (будівництво офіційно закінчилося в 1912). Розташований за адресою пр. Ґрасія, 92 у районі Барселони Ашямпла.

Будинок Міла

41°23′43″ пн. ш. 2°09′42″ сх. д.
Країна  Іспанія[1][2][3]
Розташування Dreta de l'Eixampled
Тип пам'ятник[1] і multiple dwellingsd[3]
Поверхів 8
Площа 0,5 га
Матеріал камінь
Стиль модерн
Архітектор Антоніо Гауді
Дата заснування 1901

Будинок Міла
Будинок Міла (Іспанія)
 Медіафайли у Вікісховищі
Будинок Міла

Історія

Власники

Будинок Міла був побудований для Розер Сегімон та її чоловіка Пере Міла. Розер Сегімон була багатою вдовою Хосепа Гвардіоли, індіанця або американця, колишнього колоніста, який повернувся з Південної Америки, розбагатівши на кавовій плантації в Гватемалі. Її другий чоловік, Пере Міла, був розробником, відомим своїм яскравим способом життя.[4]

Будівельний процес

У 1905 році Міла і Сегімон одружилися, і 9 червня Розер Сегімон купив будинок з садом площею 1835 квадратних метрів, розташований на Paseo de Gracia, 92. У вересні вони доручили Гауді побудувати для них новий будинок. Планували проживати на першому поверсі та здавати в оренду інші квартири. 2 лютого 1906 проект був представлений міській раді Барселони. Почалися роботи зі знесення раніше існуючого будинку замість його модернізації, як у випадку з Будинком Бальо.

Будівництво Каса Міла не було закінчено повністю через суперечки з інвестором. Попри це будівля повсюдно вважається найкращим витвором Гауді, в якому він повністю реалізував плоди свого досвіду.

Квартира на сьомому поверсі будівлі оформлена в стилі 20-х років XX століття і разом з горищним поверхом і терасою на даху доступна для відвідувачів. На інших поверхах розміщуються офіси, деякі квартири як і раніше займають жителі.

Під час громадянської війни в Іспанії, у будинку розмістилось керівництво Соціалістичної Об'єднаної партії Каталонії, чий генеральний секретар, Хуан Коморера і Солер розташовувався на першому поверсі.

У 1984 році будинок став першою із споруд XX століття, яка була включена до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Особливості будівлі

Будівля Міла, як задумав Гауді, мала бути відповіддю на брак цікавих будинків у місті. Будівля має вигляд потужного скелястого блоку; жителі Барселони назвали її Ля-Педрера, що означає «Каменярня».

У цьому проєкті Гауді не використовував, або використовував мінімально, прямі лінії. Тому фасад будівлі нагадує схвильоване море. Виглядає важко і монументально, хоч зведений з тонких вапнякових плит. Балкони прикрашають унікальні ковані з заліза балюстради у формі дикої гущавини. Прикрасами головного фасаду є також спеціально розміщені птахи, які мають створювати враження таких, що готуються до відльоту. Всередині будівлі видно, яке значення Гауді надавав деталям; кожна стеля має власну гіпсову форму. Заслуговують уваги також численні мозаїки. На даху архітектор створив димарі, що формою нагадують дим. Проєкт цієї будівлі Гауді став новаторським для свого часу. У будинку продумана система природної вентиляції, що дозволяє відмовитися від кондиціонерів. Міжкімнатні перегородки в кожній з квартир будинку можна переміщати на свій розсуд, є підземний гараж. Будівля являє собою залізобетонну конструкцію з тримальними колонами без тримальних і опорних стін. Усі вікна кімнат виходять на вулицю або у внутрішній двір кварталу, а вікна господарських приміщень і кімнат прислуги виходять в три внутрішніх дворики.

Патіо

Значним нововведенням Гауді стало об'єднання традиційних світових шахт в 2 широких внутрішніх двора-патіо, що мають незвичайну звивисту, «органічну» конфігурацію. Поверхи організовані навколо патіо для оптимальної вентиляції і максимального доступу денного світла. Фасади будівлі, які виходять в патіо, покриті поліхромним розписом, в основному з рослинними мотивами. Квітковий декор і навіяні міфологічними мотивами фрески також прикрашають стелі і стіни двох вхідних вестибюлів і головних сходів.

Тераса даху

Хвилястий по контурах дах слідує ритму головного фасаду, з чергуванням різних елементів: виходів сходових кліток, вентиляційних і димових труб. Відкриті для вільної інтерпретації та використані символізму форми цих елементів не є навмисними, незважаючи на свою примхливість, а відповідають їх утилітарній функції. Багато з них викладені мозаїкою тренкадіс з фрагментів битої кераміки, гальки, мармуру і скла.

Мансарда

Мансарда є одним з найцікавіших конструктивних рішень в архітектурі Гауді. Цей зал, колись призначений для прання і розвішування білизни, спирається на 270 арок в формі ланцюгової лінії, складених з пласкої цегли. У ньому розмістилася постійна експозиція, присвячена життю і творчості майстра: творіння Гауді представлені тут макетами та кресленнями, ескізами та чернетками, фотографіями та документальними фільмами. Виставка дозволяє ознайомитися з найбільш характерними рисами роботи майстра.

Квартира-музей

Одна з квартир четвертого поверху дозволяє здійснити подорож у часі і перейнятися атмосферою барселонської буржуазії XX століття, майстерно відтвореною за допомогою домашнього начиння тієї епохи. Тут можна ознайомитися з первісним плануванням і справжніми орнаментальними деталями, виконаними за ескізами Гауді (такими як дверні та віконні ручки, двері і покриття підлог). Відвідування квартири супроводжується показом документального фільму про стрімке перетворення і модернізацію міста в першій чверті XX століття.

Кафе

Кафе являє собою поєднання стилю модерн і самобутності типових старовинних таверн-«фондас». Сюди можна зайти прямо з вулиці, щоб випити чашечку кави, пообідати або посидіти за келихом вина.

Виставковий зал

У бельетажі будівлі, де знаходилася квартира домовласників — панів Міла, — тепер розміщується виставковий зал площею 1300 кв.м., в якому організовуються тимчасові експозиції. В цьому залі варто звернути увагу на колони з висіченими на них написами і скульптурними декоративними мотивами.

Галерея

Примітки

  1. Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
  2. https://www.iconichouses.org/houses
  3. archINFORM — 1994.
  4. Ruta del Modernisme [Route of Modernism]. rutadelmodernisme.com. Institut Municipal del Paisatge Urbà i la Qualitat de Vida (IMPUiQV), Ajuntament de Barcelona. 23 жовтня 2011. Архів оригіналу за 31 жовтня 2006. Процитовано 27 листопада 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.