Букаєв Іван Прокопович

Іван Прокопович Букаєв (нар. 31 травня 1901(19010531) пом. 11 серпня 1971) Герой Радянського Союзу (1943), під час німецько-радянської війни стрілець 78-го гвардійського стрілецького полку 25-ї гвардійської стрілецької дивізії (6-та армія, Південно-Західний фронт).

Іван Прокопович Букаєв
рос. Иван Прокофьевич Букаев
Народження 31 травня 1901(1901-05-31)
с. Станично-Луганське
Смерть 11 серпня 1971(1971-08-11) (70 років)
Станично-Луганське, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР
Поховання Луганська область
Країна Російська імперія
 СРСР
Приналежність  Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19221924
19411945
Звання Гвардії старшина
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився 31 травня 1901 року в селі Станично-Луганське (нині селище міського типу Станиця Луганська Луганської області України), в сім'ї робітника. Росіянин. Освіта початкова. Працював шахтарем, потім робітником на Паровозобудівному заводі Гартмана.

У 1922-24 роках служив у Червоній Армії.

У жовтні 1941 року вдруге призваний в Червону Армію. З квітня 1942 року на фронтах німецько-радянської війни.

Стрілець 78-го гвардійського стрілецького полку (25-та гвардійська стрілецька дивізія, 6-та армія, Південно-Західний фронт) гвардії червоноармієць Іван Букаєв у складі взводу під командуванням гвардії лейтенанта Широніна П.М. з 2 по 6 березня 1943 року брав участь у відбитті атак танків, бронемашин і піхоти противника біля залізничного переїзду на південній околиці села Таранівка (нині Зміївський район Харківської області України). Взвод гвардійців-широнінців утримав позиції, знищивши 11 ворожих бойових машин і до ста гітлерівців. Гвардії червоноармієць Букаєв І.П. в цьому бою був важко поранений.

18 травня 1943 року гвардії червоноармійцеві Івану Букаєву присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 1670)[1].

Вийшовши з госпіталю продовжував воювати на Білоруському, 1-му і 2-му Білоруських фронтах. Брав участь в Мозирській, Брестсько-Люблінській, Вісло-Одерській, Східно-Померанській і Берлінській операціях. Брав участь у визволенні Мозиря, Любліна, Лодзя, Каліша, Ландсберга, Штаргарда, Потсдама. Брав участь у Параді Перемоги на Красній площі в Москві в складі зведеного ескадрону 7-го кавалерійського корпусу. Після закінчення війни в званні старшини Букаєв був демобілізований.

Після війни старшина Букаєв І.П. демобілізований. Жив і працював у рідному селищі Станично-Луганське. Помер 11 серпня 1971.

Вшанування пам'яті

Ім'я Героя носить одна з вулиць селища міського типу Станиця Луганська. У селах Таранівка і Соколове встановлені пам'ятники Героям Широнінцям.

Примітки

  1. Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Красной Армии» от 18 мая 1943 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — 25 мая (№ 19 (225)). — С. 1

Література

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. М.: Воєнвидав, 1987 – сторінка 214
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.