Бунге (місто)
Бунге (у 1924—1965 роках — селище шахти Юнком, у 1965—2016 роках — Юнокомунарівськ) — місто в Донецькій області, підпорядковане Єнакієвській міськраді, розташоване над річкою Булавинка. 2014 року селище налічувало 13945 мешканців.
| Бунге | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна | ||||||||
| Область | Донецька область | ||||||||
| Район | Горлівський район | ||||||||
| Громада | Єнакієвська міська громада | ||||||||
| Засноване | 1908 | ||||||||
| Статус міста | з 1965 року | ||||||||
| Населення | ▼ 13749 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Площа | 5,4 км² | ||||||||
| Густота населення | 2546,1 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 86493-86497 | ||||||||
| Телефонний код | +380-6252 | ||||||||
| Координати | 48°13′41″ пн. ш. 38°16′28″ сх. д. | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 213 м | ||||||||
| Водойма | р. Булавинка | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Єнакієве | ||||||||
| До станції | 5 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - фізична | 43,7 км | ||||||||
| - залізницею | 64 км | ||||||||
| - автошляхами | 53,4 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - залізницею | 793 км | ||||||||
| - автошляхами | 730 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 86495, Донецька обл., Єнакієвська міськрада, м. Бунге, вул. Ілліча, 2 | ||||||||
| Міський голова | Роленко Олександр Вікторович | ||||||||
|
| |||||||||
Входить до складу Горлівсько-Єнакієвської агломерації.
Географія
Місто Бунге знаходиться поблизу залізничної станції Єнакієве на річці Булавинка (притока Кринки, басейн Міуса).
Історія
Засноване в 1908 році, коли російсько-бельгійське металургійне товариство заклало шахту «Бунге» для постачання вугіллям Петровського металургійного заводу. В 1924 році шахті дали назву «Юнком» («Юний комунар»). Так само стало називатися й шахтарське селище. З 1965 року отримав статус міста. У 1979 році в місті проведений підземний ядерний вибух (Об'єкт «Кліваж») у рамках атомно-вибухового експерименту.
Протягом російсько-української війни 21 вересня 2014 року українські війська змушено відійшли з міста.
12.05.2016 року ВР України постановила повернути місту історичну назву Бунге[2][3]. Постанова набрала чинності 22.05.2016 року.
Населення
За даними перепису 2001 року населення міста становило 17828 осіб, із них 10,84 % зазначили рідною мову українську, 88,45 % — російську, 0,13 % — білоруську, 0,04 % — вірменську, 0,02 % — молдовську та польську, 0,01 % — болгарську, німецьку та угорську мови[4].
Відомі люди
Шевченко Іван Петрович — шахтар, Герой України.
Цікаві факти
На шахті «Юнком» (ВО «Орджонікідзевугілля») у м. Бунге (у 1979 році — Юнокомунарівськ), на глибині 903 м 16 вересня 1979 р. о 9 годині (GMT) було здійснено підземний ядерний вибух потужністю 0,2—0,3 Кт тротилового еквівалента (Об'єкт «Кліваж»)[5][6]. Мета вибуху — зниження напруги в гірничому масиві, що мало підвищити безпеку відпрацювання вугільних пластів. Відстеження радіоактивного фону в області вибуху триває до сьогодні.
За десятиріччя 1979—1989 рр. чисельність населення Бунге зменшилася з 22,5 тис. до 20,7 тис. осіб.
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 30 березня 2017.
- Рада перейменувала населені пункти на окупованому Донбасі: Торез - на Чистякове, Краснодон - на Сорокине (укр.). Процитовано 30 березня 2017.
- Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
- Database of nuclear tests, USSR: part 3, 1979—1990
- Испытания ядерного оружия и ядерные взрывы в мирных целях СССР. 1949—1990 гг. Архівовано 30 вересня 2010 у Wayback Machine. РФЯЦ-ВНИИЭФ. 1996 ISBN 5-85169-062-01
Посилання
- Історія міст і сіл України
- Єнакієве як на долоні Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
Література
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Моя земля — земля моїх батьків. Донецьк, Український культурологічний центр, Донецьк: Донецьке обласне Товариство української мови ім. Т. Г. Шевченка, РВП «Лебідь». 1995. 64 с. Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.
- Пірко В. О. Заселення Донеччини у XVI—XVIII ст. (короткий історичний нарис і уривки з джерел) / Український культурологічний центр. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 180 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8