Бутенко Григорій Прокопович
Григорій Прокопович Бутенко (нар. 31 січня (12 лютого) 1904, село Дячківка Харківської губернії, тепер Нововодолазького району Харківської області — 9 січня 1977, місто Київ) — український радянський державний і партійний діяч, міністр сільського господарства Української РСР, міністр м'ясної і молочної промисловості Української РСР. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го і 7-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 1—6-го скликання. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1938—1940 і 1952—1956 р. Член ЦК КПУ в 1940—1952 і 1956—1971 р.
| Григорій Прокопович Бутенко | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народився |
31 січня (12 лютого) 1904 Дячківка, Харківська область | |||||
| Помер |
9 січня 1977 (72 роки) Київ | |||||
| Поховання | Байкове кладовище | |||||
| Громадянство |
 СРСР | |||||
| Національність | українець | |||||
| Діяльність | політик | |||||
| Посада | депутат Верховної ради СРСР | |||||
| Партія | КПРС | |||||
| Нагороди |
| |||||
Біографія
Народився в родині сільського коваля в селі Дячківці (за іншими даними — Матвіївці) на Харківщині. Працював у сільському господарстві. З 1924 року — член правління сільського споживчого товариства села Зачепилівки Харківської губернії.
У 1926—1928 роках — в Червоній армії.
Член ВКП(б) з квітня 1928 року.
У 1928—1930 роках — голова Зачепилівського сільського споживчого товариства.
У 1930—1931 роках — завідувач Зачепилівського районного земельного відділу на Харківщині.
У 1931—1934 роках — голова Красноградської районної колгоспної спілки; завідувач Красноградського районного земельного відділу Харківської області.
У 1934—1937 роках — директор Берестовеньківської машинно-тракторної станції (МТС) Красноградського району Харківської області.
У жовтні 1937—1938 роках — голова виконавчого комітету Красноградської районної ради депутатів трудящих Харківської області.
Освіта незакінчена вища. Закінчив чотири курси Харківського сільськогосподарського інституту.
У 1938 році — заступник голови виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих.
У 1938 — січні 1940 року — голова виконавчого комітету Харківської обласної ради депутатів трудящих.
3 січня 1940 — 10 лютого 1947 року — народний комісар — міністр землеробства Української РСР.
10 лютого 1947 — 31 січня 1949 року — міністр сільського господарства Української РСР.
31 січня 1949 — 1953 року — міністр м'ясної і молочної промисловості Української РСР.
У 1953—1956 роках — уповноважений Міністерства заготівель СРСР по Українській РСР.
11 червня — 2 серпня 1956 року — міністр хлібопродуктів Української РСР.
2 серпня 1956 — 12 червня 1968 року — заступник голови Ради Міністрів Української РСР з питань сільського господарства.
З червня 1968 року — персональний пенсіонер союзного значення. Похований в Києві, на Байковому кладовищі.
Сім'я
- донька — Удовенко (Бутенко) Діна Григорівна
- зять — Удовенко Геннадій Йосипович (1931-2013), український дипломат
- онука — Барановська (Удовенко) Олена Геннадіївна (1954)[1]
Нагороди
- три ордени Леніна (7.02.1939, 23.01.1948, 26.02.1958)
- орден Трудового Червоного Прапора (11.02.1964)
- орден Вітчизняної війни I ст.
- медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- медалі