Нововодолазький район
Нововодола́зький райо́н — колишній район у південно-західній частині Харківської області. Центр району — селище міського типу Нова Водолага. Було утворено у 1923 році. Населення району становить 34 507 осіб (на 1 лютого 2012 року).
| Нововодолазький район | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |||||
| |||||
 | |||||
| Район на карті регіону | |||||
| Основні дані | |||||
| Країна: |  Україна | ||||
| Область: | Харківська область | ||||
| Код КОАТУУ: | 6324200000 | ||||
| Утворений: | 1923 | ||||
| Населення: | ▼ 33 084 (на 1.02.2016) | ||||
| Площа: | 1182.74 км² | ||||
| Густота: | 29.2 осіб/км² | ||||
| Тел. код: | +380-5740 | ||||
| Поштові індекси: | 63200—63262 | ||||
| Населені пункти та ради | |||||
| Районний центр: | смт Нова Водолага | ||||
| Селищні ради: | 2 | ||||
| Сільські ради: | 13 | ||||
| Смт: | 2 | ||||
| Села: | 53 | ||||
| Селища: | 3 | ||||
 | |||||
| Мапа району | |||||
| Районна влада | |||||
| Голова ради: | Ротач Світлана Олександрівна | ||||
| Голова РДА: | Андрєєв Андрій Валентинович[1] | ||||
| Вебсторінка: | Нововодолазька РДА Нововодолазька районна рада | ||||
| Адреса: | 63200, Харківська обл., Нововодолазький р-н, смт Нова Водолага, вул. Гагаріна, 7 | ||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
|
| |||||
Географія
Територія району становить 1182,74 км² (3,8 % території Харківської області).
Район розміщений у південно-західній частині Харківської області та межує з Харківським, Зміївським, Первомайським, Кегичівським, Красноградським і Валківським районами. Відстань від районного центру до міста Харків — 52 км.
Територією району протікають 12 річок, найбільша з яких — Мжа.
Історія
Слобода Нова Водолага була заснована близько 1675 року Харківським полковником Григорієм Донцем як фортеця. «Адалага» у перекладі з тюркської — господар чистої води. Нова Водолага розташована в долині річки Вільховатка (басейн Сіверського Дінця). З історико-філологічних джерел відомо, що іменник — назва Водолага зустрічається з кількома прикметниками, утворюючи словосполучення — назви поселень (Стара Водолага, Нова Водолага, Мала Водолага). Згадки про них можна було знайти вже в XVI — XVII ст.
Слобода Нова Водолага була одним із форпостів на південних кордонах Російської держави. Нова Водолага лежала на Муравському шляху і жителі слободи чимало терпіли від татарських нападів. В історичних документах є свідоцтва про те, що в 1689 році татари напали і зруйнували Нову Водолагу, погнали людей в неволю. У 1694 році Нуррадин-султан з 15-ти тисячною ордою татар та загоном яничарів грабує й розоряє обидві Водолаги — Стару й Нову. В кінці 70-х років XVII століття були збудовані фортеці так званої Нової лінії (1679—1680 рр.)
У 1724 році у Новій Водолазі налічувалося 707 двори, а в 1730 році у слободі мешкало 4900 жителів. У 1732 році тут було дві церковно-парафіяльні школи і в 1749 році відкрили слов'яно-латинське училище.
В 1775 році Нова і Стара Водолаги, Караван були приєднані до Азовської губернії.
Жителі Нової Водолаги займалися вичинкою шкір, виготовленням лимарських виробів, пошивом взуття, одягу і головних уборів, винокурінням, садівництвом та гончарним промислом. Також активно розвивалося домашнє виробництво знарядь сільськогосподарської праці, столярних та бондарних виробів. За свідченнями істориків, у 1780 році в слободі було 18 кузень й 34 винокурні.
На базі родовища цінної глини розвивалось гончарне виробництво. Високоякісний з художнім оздобленням посуд нововодолазьких гончарів славився далеко за межами Харківської губернії.
З другої половини XVIII сторіччя на Слобожанщині розвивалось шовківництво, центром якого стала Нова Водолага. Тут був збудований завод, який мав приміщення для розведення шовкопрядів і устаткування для мотання шовку.
В 1773 році за указом Катерини ІІ в Новій Водолазі було створене губернське управління з шовківництва, в 1800 році його ліквідували та створили інспекцію з шовківництва для Слобідсько-Української губернії. Під наглядом цієї інспекції знаходилось 23 плантації.
В 1835 році через сильні морози загинули тутові дерева, шовківництво занепало, але слобода продовжувала розвиватися.
На початку XIX століття в кустарній промисловості Нової Водолаги значне місце займала переробка тваринних жирів.
Нова Водолага також славилась чумацьким промислом. Навіть у 80-х роках XIX століття, коли у зв'язку з появою залізниці чумацтво стало занепадати, місцеві мешканці не припиняли зв'язків з Кримським півостровом.
В середині 20-х років XX століття 5,4 % жителів Нової Водолаги займались кустарним промислом, а 91,4 % — сільським господарством.
Радянсько-німецька війна
19 жовтня 1941 року до Нової Водолаги увійшли німці. А ще за місяць до цього на території району було сформовано радянський партизанський загін з 58 чоловік. Командиром загону став голова колгоспу ім. Фрунзе С. О. Либа, комісаром — секретар райкому партії Е. П. Іванов.
Весною 1942 року, коли Червона Армія готувалась до наступу, загін отримав завдання пройти в глибоке запілля німців і своїми діями сприяти успіху операцій регулярних частин. 20 травня партизани перейшли лінію фронту та 23 травня в Зміївських лісах з'єдналися з партизанським загоном, яким керував Герой Радянського Союзу І. І. Копьонкін. Через декілька днів об'єднаний загін з'явився у Нововодолазьких лісах, з яких і розгорнув бойові дії проти німців. 29 травня 1942 року серед білого дня партизани вступили в Нову Водолагу. Захопили коменданта з його охороною, яка складалась з німецьких солдат.
З жовтня 1941 року до 25 лютого 1943 року (день першого витіснення німецьких військ з Нової Водолаги) нововодолазькі партизани знищили 497 німецьких солдатів і офіцерів, 69 поліцейських і 5 інших осіб, визволили з німецького концтабору 200 в'язнів, пустили під укіс два ешелони, знищили 2 гармати, 10 автомашин, підірвали 10 мостів.
У лютому 1943 року на підступах до Нової Водолаги тривали бої німців проти частин 6-го гвардійського кавалерійського корпусу. Проти 33-го гвардійського кавалерійського полку, який зайняв оборону біля хутора Булахи, виступили два полки німецької піхоти з 25 танками, але гвардійці стояли на смерть. Лише за два дні — 23 і 24 лютого — вони відбили 10 атак гітлерівців.
Радянські вояки, які загинули в цих боях, поховані в братській могилі біля хутору Булахи.
6 березня 1943 року радянські війська відступили з Нової Водолаги. У підвалі зруйнованої лікарні залишилося понад 70 тяжкопоранених бійців, яких неможливо було транспортувати. З пораненими залишились медичні працівники, які доклали героїчних зусиль, щоб врятувати вояків. Медики заявили німцям, що вони лікують тифозних хворих.
У Новій Водолазі остаточно відновлено радянський режим 14 вересня 1943 року. Всього за роки окупації німцями було знищено 580 жителів району, вивезено до Німеччини — 5737 чоловік. Воювали на фронтах на боці СРСР близько 7 тисяч чоловік, з яких загинуло близько 3 тисяч.
Адміністративний устрій
Район адміністративно-територіально поділяється на 2 селищні ради 13 сільських рад, які об'єднують 60 населених пунктів та підпорядковані Нововодолазькій районній раді[2].
Населення
Населення району становить 39,7 тисяч осіб, в тому числі: • міське населення — 14,0 тисяч осіб; • сільське населення — 25,7 тисяч осіб.
На території району мешкають громадяни 41 національності. Найчисельніші з них:
- українці — 78,9 %;
- росіяни — 19,5 %;
- білоруси — 0,4 %;
- вірмени — 0,2 %;
- молдавани — 0,1 %;
- грузини — 0,1 %.
В районі мешкає 13 тисяч пенсіонерів (або 33 % від загальної кількості населення).
Щільність населення — 33 чоловіка на 1 кв.км.
Рівень народжуваності- 7,9 на 1000 чоловік.
Рівень смертності- 19,6 на 1000 чоловік.
У Нововодолазькому районі налічується 2 селища міського типу і 56 сільських населених пунктів, які об'єднані в 2 селищні і 13 сільських рад.
Економіка району
Площа сільськогосподарських угідь (за всіма товаровиробниками, включаючи підсобні господарства) 92597 га, в тому числі: • ріллі 75090 га — 81 %; • пасовища 12583 га — 14 %; • сінокоси 3596 га — 4 %.
Структура сільськогосподарського виробництва
• рослинництво — 63 %, • тваринництво — 37 %.
Основні напрямки виробництва у рослинництві — вирощування зернових (50 %), технічні культури (16 %).
Основні напрямки виробництва у тваринництві — вирощування ВРХ м'ясо молочного напрямку, свинарство і птахівництво.
Промисловість
• промисловість видобувна — 65 %; • будівельних матеріалів — 30 %; • харчова — 5 %.
Транспорт
Територією району проходять автошляхи М18 (від 40 км. + 400 м до 75 км своєї довжини), та автошлях Р51 (від 15 км. + 300 м до 54 км своєї довжини)
У районі здійснюється місцеве автобусне сполучення, відкриваються нові маршрути (у т.ч. Нова Водолага - Литовки - Слобожанське)[3].
Соціально-культурна сфера району
Заклади освіти
- Липкуватівський аграрний коледж;
- Рокитненський професійний аграрний ліцей;
- Філіал ліцею Харківської академії міського господарства;
- Філія Харківського коледжу кадрів управління;
- Нововодолазький ліцей Нововодолазької районної ради;
- Нововодолазька гімназія Нововодолазької районної ради;
- Загальноосвітні навчально-виховні заклади (всього) — 30 одиниць;
- Дошкільні — 13 одиниць.
Заклади медицини
- Центральна районна лікарня — 1;
- Дільничні лікарні — 3;
- Лікарські амбулаторії — 2;
- Амбулаторії сімейного лікаря — 7;
- Фельдшерсько-акушерські пункти — 22.
Заклади культури
- бібліотеки — 32 од.
- Будинки культури, клуби — 23 од.
- Пам'ятки історії та культури — 86 од.
- Музеї — 3 од.
Заклади спорту
- ДЮСШ (відділу освіти) — 1;
- МФОК «Колос» −1;
- Стадіон — 1;
- Спортивні майданчики — 64;
- Футбольні поля — 22;
- Стрілецькі тири — 10;
- Спортивні зали — 18;
- Пристосовані приміщення для фізично-оздоровчих занять — 14, в тому числі 5 тренажерних залів;
- Гімнастичні містечка — 23.
ЗМІ
До районних ЗМІ відносяться районна радіокомпанія, газета «Вісті Водолажчини» і газета Нововодолазької селищної ради «Водолазький кур'єр».
Релігія
У Нововодолазькому районі зареєстровано 20 релігійних громад:
- Свято-Преображенська УПЦ (с. Нова Водолага);
- Архангела Михайла УПЦ (с. Рокитне);
- Іоно-Богословська УПЦ (с. Старовірівка);
- Свято-Троїцька УПЦ (с. Охоче);
- Адвентистів сьомого дня (с. Нова Водолага);
- Євангельських християн-баптистів (с. Княжне);
- Євангельських християн-баптистів (с. Печіївка);
- Свято-Миколаївська УПЦ (с. Миколаївка);
- Петра і Павла УПЦ (с. Сосонівка);
- Євангельських християн-баптистів (с. Нова Водолага);
- Іоано-Предтечінська УПЦ (с. Просяне);
- Хресто-Воздвиженська УПЦ Київського Патріархату (с. Новоселівка);
- Ікони Знамення Божої Матері УПЦ (с. Знам'янка);
- Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього УПЦ (с. Новоселівка);
- Святого Іоанна Хрестителя УПЦ (с. Станичне);
- Адвентистів сьомого дня (с. Знам'янка);
- Свято-Миколаївська УПЦ (с. Липкуватівка);
- Християн віри євангельської «Благовість» (с. Нова Водолага);
- Християн віри євангельської — п'ятдесятників «Благовість» (с. Старовірівка);
- Християн віри євангельської — п'ятдесятників «Благовість» (с. Станичне).
Особистості
Серед уродженців району, які залишили значний слід в історії країни, слід відзначити народного майстра-зодчого Акима Погрібняка, який збудував Троїцький собор в Новомосковську (один із видатних зразків української дерев'яної архітектури), народного артиста Білоруської РСР А. Д. Попсуйшапко (Арсенко), письменника-гумориста С. П. Чмєльова (1846—1941), а також художника А. В. Мізіна.
У 1920—1922 роках в Новій Водолазі жив видатний український радянський письменник Петро Панч.
До цікавих історико-культурних споруд, розміщених на території району, слід віднести: • архітектурний пам'ятник-палац в стилі російського класицизму (середина XVIII століття) і Архангело-Михайлівський храм, побудований у 1805 році на кошти поміщика Михайла Куліковського (село Рокитне); • Спасо-Преображенський храм (смт Нова Водолага); • будинок дитячої та юнацької творчості в смт Нова Водолага (збудований в 1914 році німецьким акціонерним товариством).
Політика
25 травня 2014 року відбулися Президентські вибори України. У межах Нововодолазького району було створено 39 виборчих дільниць. Явка на виборах складала — 50,64 % (проголосували 14 559 із 28 752 виборців). Найбільшу кількість голосів отримав Петро Порошенко — 39,21 % (5 709 виборців); Михайло Добкін — 21,57 % (3 141 виборців), Юлія Тимошенко — 11,50 % (1 674 виборців), Сергій Тігіпко — 6,61 % (962 виборців), Олег Ляшко — 5,31 % (773 виборців), Анатолій Гриценко — 4,62 % (673 виборців). Решта кандидатів набрали меншу кількість голосів. Кількість недійсних або зіпсованих бюлетенів — 1,77 %.[4]
Примітки
- Розпорядження Президента України від 15 жовтня 2020 року № 492/2020-рп «Про звільнення А.Андрєєва з посади голови Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області»
- Адміністративно-територіальний устрій Нововодолазького району на сайті Верховної Ради України
- Под Харьковом открыли автобусный рейс. Status quo. 12 лютого 2019. Процитовано 1 травня 2019. (рос.)
- ПроКом, ТОВ НВП. Центральна виборча комісія - ІАС "Вибори Президента України". www.cvk.gov.ua. Процитовано 14 квітня 2016.
| Валківський район | Люботин | Харківський район |
 |
Зміївський район | |
| Красноградський район | Кегичівський район | Первомайський район |