Бхаратанатьям

Бгаратана́тьям[1][2][3] (бга — «бгава», почуття, емоції; ра — «рага» — мелодія, та — «талам» — мистецтво ритму, натьям — танець) — вид театрального танцю, що зародився в Південній Індії, у штаті Тамілнад. Є одним з класичних стилів індійського танцю.

Індійська танцівниця, що зображає характерну позу Натараджа

Спочатку мав сакральне значення, що підтверджують різні пози бгаратанатьям, висічені на стінах храмів Південної Індії. Виконувався храмовими танцівницями девадасі, які грали не менш важливу роль, ніж жерці. Сюжети танцювальних композицій складали легенди про божество, в честь якого побудований храм, що описують його подвиги в боротьбі з демонами. Вважалося, що всі події в танці переживаються знову наяву, тому результат битви залежав від майстерності танцівниці: для перемоги божества вона повинна була виконати свій танець бездоганно.

Музичний супровід

У музичний ансамбль, що супроводжує бгаратанатьям, входять традиційні інструменти: ударні мріданга і тавіл, духові нагсварам і флейта, струнні скрипка і віна.

Техніка

Техніка виконання сучасного бгаратанатьям включає 9 позицій/настроїв (любов, відраза, героїзм, страх, радість, сум, здивування, гнів і спокій), що передаються за допомогою рухів тіла, міміки і жестів.

Відмінною особливістю сучасного стилю є підкреслена геометрія поз, симетрія танцювального малюнка, різкі, точні та ясні рухи і підкреслена умовність міміки і жестів.

Послідовність

Пушпанджалі

На самому початку виступу виконується «пушпанджалі» — «привітання з квітами», що грає роль вступу. Танцівниця звертається до богів, вчителя і глядачів, здійснюючи символічне підношення квітів, після чого може слідувати каутубам — молитовне звернення до богів Ганеші, Шиви або Карттикеї.

Аларіпу

Бгаратанатьям починається з «аларіпу» (alaripu, allaripu, alarippu, з мови каннада — «бутон квітки, що розпускається») — короткого вступного танцю, в якому божеству підноситься квітка (квіти), просячи вдалий виступ. Нерухома танцівниця поступово оживає: починають рухатися очі, брови, шия, поступово танець включаються всі частини тіла. «Аларіпу» повторюється 4 рази, повертаючись до різних сторін світу для того, щоб всі люди, які прийшли в храм, могли повністю розгледіти танець так, як його бачить божество (при сценічному виконанні це не обов'язково).

«Аларіпу» містить тільки чистий танець нрітту, в ньому немає абхінаї і сюжетної історії. Танець виконується під речитатив солукатта (sollukatta), в якості ударного інструменту використовується мріданга.

Джатісварам

«Джатісварам» (jathiswaram, jatiswaram, де «джаті» (jati, jathi) — варіація, «сварам» — послідовність нот) — технічна танцювальна композиція, під час якої танцівниця показує різні ритмічні схеми, демонструючи акуратність рухів при високій швидкості і гнучкість та силу свого тіла.

Спочатку йде «тірманам» (tirmanam, teermanam), коли співак вимовляє речитативом «джаті» — композиції з складів. Потім танцівниця повторює їх за допомогою рухів у наростаючому темпі. Мріданга задає ритм (чооллу): на відміну від «аларіпу» крім ритму тут є і мелодійна лінія, яку повинна відобразити у своїй пластиці танцівниця. Після цього починаються рухи, які повинні збігатися з початком і закінченням тієї чи іншої частини музичного супроводу — «корвей» (korveis). Їх близько 5 і кожна з них зазвичай довше і складніше попереднього.

Шабдам

«Шабдам» (sabdam) — танець-молитва, що демонструє акторську майстерність абхіная. Сюжетний танець з вокальним акомпанементом — поетичним текстом на санскриті, телугу або тамілі — чергується з короткими фрагментами чистого танцю під речитатив «джаті». Виконуючи «шабдам» танцівниця не зображує події, а розповідає про них за допомогою пантоміми та хореографії. Варіантом «шабдама» є «джасогіта» — пісня на честь бога або царя.

Варнам

Як і в співах бхаджан і кіртан, що оспівують подвиги божества, у виконанні танців «варнам» і «падам» важливо почуття релігійної відданості. «Варнам» (varman) є центральною частиною бгаратанатьям, тут демонструється повний набір існуючих жестів і поз цього стилю. Нрітта, віртуозний танець під речитатив, зливається з ліричною історією, що розповідається за допомогою абхінаї.

В основі композиції зазвичай лежить вірш, що розповідає про наїке — закохану дівчину, яка чекає свого коханого, причому об'єднання героїв є алегорією злиття душі з божественним началом, тоді як подруга героїні, допомагає закоханим — символ гуру, що вказує шлях людської душі. Кожен рядок поеми повторюється кілька разів, при цьому танцівниця варіює свій танець, демонструючи володіння бхавою: чим вище її професійний рівень, тим більше варіацій вона може показати.

Пісня зазвичай має тричастинну структуру і складається з паллаві (pallavi — пагін, паросток") — діалогу у формі запитань і відповідей, анупаллаві і закінчення чаранум. За 30-40 хвилин, які триває «варнам», танцівниця має показати безліч різних образів, і вміло, не втрачаючи цілісності композиції, переходити від нрітти до акторського мистецтва абхінаї.

Падам

«Падам» (padam — слово, фраза) — найбільш лірична, прониклива і мелодійна композиція, виконується в помірному або повільному темпі. В його основі завжди лежить вірш, що розповідає про життя Крішни. У танцювальною пантомімою, наповненою емоціями, танцівниця створює образи, використовуючи знакову мову жестів. У падамі часто використовуються «аштападі» (ashtapadi) з поеми Джаядеви «Гітаговінда», в яких описуються взаємини Крішни з його коханою Радгою та іншими дівчатами-пастушками гопі. Замість аштападі з «Гітаговінди» також можуть використовуватися падами про бога Муруга, написані в середні віки тамільською мовою, падами XVI століття композитора Кшетрагня і інші поетичні твори.

Тілана

Для «тіланы» (tilana, tillana, thilana, thillana) характерні висока швидкість, посилена робота ніг, енергійні рухи і різноманітні ритмічні малюнки. Танець супроводжується одноманітним повторюваним мотивом з звуконаслідувальних слів, що не несуть смислового навантаження, покладеним на постійно мінливий ритм. Цей танець, в якому танцівниця демонструє свої максимальні технічні можливості, близький до тарані в «катхаку» і тарьянам в «одіссі».

Шлокам та мангалам

У закінченні бгаратанатьям виконується «шлокам» (slokam) — звернення до богів. Танцівниця вимовляє шлоку на санскриті і виконує намаскар — привітання і прощання. Іноді в кінці виступу може виконуватися танець побажання щастя — «мангалам», який раніше виконувався на початку виступу.

Всі частини бгаратанатьям контрастують один з одним не тільки по наповненню, але і за темпом: динамічно зростаючий «аларіпу» змінюється ліричним «джатісварамом», з повільним «падамом» контрастує віртуозна «тілана».

Джавалі

Іноді в бгаратанатьям також включається сюжетний танець «джавалі», що зазвичай розповідає про дівчину, яка збирається на побачення з коханим. Композиція виконується мовою телугу, при цьому використовуються строфи «Гітаговінди», більш популярні в стилі кучіпуді. «Джавалі» виконується швидше інших сюжетних танців і не має настільки певного релігійного характеру. На відміну від «падама», він більш легкий, грайливий і радісний.

Поширення

Всі частини бгаратанатьям мають певні канонізовані форми. «Аларіпу» і «джатісварам» відрізняються строго певною мелодією (варіюється лише її обробка) і точноб послідовністю рухів. Оскільки ці танці обмежені каноном і в них важче самовиражатися в Індії вони менш популярні, ніж інші частини бгаратанатьями і виконуються рідше. Навпаки, за межами Індії, «аларіпу», «джатісварам» а також «тілана» — найбільш популярні танці бгаратанатьями, оскільки вони засновані на чисто танцювальній нрітті і не вимагають освоєння абхінаї, де важливо розуміння поетичного тексту.

Примітки

  1. С. В. Капранов Рецензія Східний світ, 2013, № 4
  2. Відображення естетичного досвіду «раса» у сюжетах індійських храмових танців Архівовано 21 березня 2019 у Wayback Machine. Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка
  3. Марія Усольцева. Маргіналізація інституту девадасі як ознака зміни інтелектуальної парадигми в Південній Індії 1880–1940-х рр. Сходознавство. — 2014. — № 67. — С. 119—137.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.