Бєлоусов Євген Вікторович

Євген Бєлоусов народився 10 вересня 1964 року в селі Жихар Харківської області народилися брати близнюки Євген Вікторович Бєлоусов та Олександр Вікторович Бєлоусов.[2]

Родина Бєлоусових переїхала до Курська, коли Євгену та його брату-близнюку Саші було близько двох місяців. Навчався в математичній школі № 6, до цього три роки в школі № 44[3].

У 10 років Женю збила машина, він вдарився об асфальт, після цього все життя страждав від головних болів.[4]

Він хотів бути артистом, відвідував музичну школу по класу баяна, грав у шкільному ансамблі.[5] У школі хуліганив і вчився погано.[6]

Закінчив професійно-технічне училище № 1 за спеціальністю «слюсар-ремонтник»[3].

«Женька навчався в школі, а я в ПТУ, - розповідав його друг Ігор Міхель. - Ми вже були схиблені на музиці, але нормальних інструментів не було. Тут я дізнаюся, що училище закупило сучасну апаратуру, якої в місті більше ніде не було. Природно, запропонував Женьці покинути школу і піти навчатися сюди, щоб нормально грати. За музичну діяльність (участь у всіляких оглядах), нам прощалося багато. Перший час ще добре вчилися, навіть в олімпіадах з фізики та хімії брали участь. Потім зрозуміли, що бути відмінниками не модно, і навчання відішло на другий план. Звичайно, багато проблем через нас було у керівництва училища. Якось на змаганнях між курськими ПТУ наше училище йшло в лідерах, поки не прийшов час виступати нам. Замість схваленої КПРС пісні затягнули заборонений тоді «Поворот» «Машини часу». Пам'ятаю, Володимир Рижков, зараз заступник директора, вибіг на сцену і зі словами: «Що ж ви робите, паразити?» Висмикнув шнур з розетки. Після цього училище скотилося на останнє місце - років зо три нам пригадували цю витівку»[6].

Євген Бєлоусов навчався в Курському музичному училищі по класу бас-гітари. В армії не служив (звільнений за станом здоров'я, через перенесений в шкільному віці важкий струс мозку після наїзду автомобіля).

У 1984 році грав в одному з курських ресторанів, де його помітив керівник популярного ансамблю «Інтеграл» Барі Алібасов і покликав його працювати бас-гітаристом і вокалістом до свого ансамблю і Женя їде до Москви.[5]

З 1987 по 1997 роки — сольна кар'єра.

У липні 1987 року він брав участь у телепередачі «Ранкова пошта» з піснею Сергія Шустицького «Дальние материки», а потім у новорічній передачі «Ширше коло» з піснею Стальмакова «Звезды коснись» у складі групи «Інтеграл».

Любов Воропаєва: - Нас познайомила відома в радянські часи редакторка передачі «Ранкова пошта» Марта Могилевська. В Алушті, куди Марта приїхала знімати «Пошту», у них з Женею трапився дуже бурхливий роман. Ми з Мартою були приятельками, жили недалеко одна від одної. І якось вона мені зателефонувала і каже: «Є молодий співак, який зараз працює у Барі Алібасова в «інтегралів», але мріє познайомитися з вами». Одного вечора Марта його до нас привела. Хлопчик з ходу почав просити, щоб чоловік щось для нього написав. Мені він не сподобався, здався зарозумілим, солоденьким... І коли вони з Мартою пішли, Дорохін мене прямо запитав: «Як тобі хлопець?». Ну, я чесно сказала: «Ніяк». «А я з цього хлопця зроблю зірку!» - відповів мені Дорохін. - давай відмовляти: мовляв, яку зірку, ми ж з Катею Семеновою працюємо. Але нічого не подіяло, переконувати його було марно, Вітя стояв на своєму, так ми й почали співпрацювати[7]

.

У 1988 році сольно з піснею «Алушта».

25 вересня 1988 року був знятий відеокліп на пісню «Девочка моя синеглазая». Кліп на наступну пісню «Ночное такси» був відзнятий, але в урізаному вигляді був показаний лише 8 березня в програмі у Алли Пугачової.

1 січня 1989 року Бєлоусов одружився зі співачкою Наталією Ветлицькою. Шлюб тривав дев'ять днів. Згодом його дружиною стала Олена Худик, з якою він був знайомий з дитинства; дочка Христина народилася у Євгена та Олени Худик ще до укладення шлюбу з Ветлицькою[8].

До 1991 року продюсерами Бєлоусова були подружжя поетеса Любов Воропаєва та композитор Віктор Дорохін[9][10][11][12][13]. За три роки вони написали лише сім пісень.

Наприкінці 1991 року Женя Бєлоусов перейшов працювати до композитора Ігоря Матвієнка, який став його продюсером. Композиція «Девчонка-девчоночка», що з'явилась у 1991 році повторила успіх пісні «Девочка моя синеглазая».

У 1992 році в Москві на Малій спортивній арені Лужників з аншлагами пройшли 14 сольних концертів Бєлоусова, які організував Юрій Айзеншпіс[14]. У 1993 році вийшов альбом «Девчонка-девчоночка» (поет Олександр Шаганов, композитор Ігор Матвієнко).

Починаючи з 1993 року Бєлоусов зайнявся горілчаним бізнесом (вкладення у Рязанський лікеро-горілчаний завод), його гастрольна активність і популярність стали знижуватися. Однак і в бізнесі незабаром виникли проблеми. Його звинуватили у податкових махінаціях.[15]

У 1996 році співак знову випускає альбом «И опять о любви», але той залишається не поміченим слухачами. Тепер Бєлоусов працював з різними авторами, основним з яких став В. Башенєв.

У лютому 1997 році Женя Бєлоусов дав останнє велике інтерв'ю програмі «Підйом з переворотом», а потім відбулося останній телевізійний виступ у програмі дог-шоу «Я і моя собака».

Особисте життя

Женя ніколи не приховував: жінки в його житті стали грати чи не головну роль з 14 років. Саме у цьому віці він вперше пізнав таємницю дорослого кохання. Першою жінкою Бєлоусова стала вожата в піонерському таборі. З тих пір красуні з'являлися в його житті регулярно. Разом з друзями вони жартували: «Якщо з жінкою ні - значить, день прожитий дарма»

• Могилевська Марта (Марина) Юріївна (фактичний шлюб), музичний редактор і телепродюсер; прожили разом близько року;[23]
• Наталія Ветлицька співачка (нар.. 17 серпня 1964), шлюб тривав десять днів — з 1 по 10 січня 1989 р. ;
• Олена Худик (Бєлоусова), провізор, розлучилися за кілька років до смерті Бєлоусова.
  • Дочка Христина Євгенівна Бєлоусова (1987) — психолог за фахом, працює перекладачкою[4][24];
• Оксана Шидловська (фактичний шлюб), саксофоністка його гурту[25] і головбух його фірми.
  • Син Роман Євгенович Бєлоусов (1992) — зварник[24];
• Олена Савіна (фактичний шлюб в останні три з половиною роки), стала співачкою Оленою Бєлоусовою.

• 2 червня 2006 року в Курську в ПТУ № 1 (нині професійний ліцей), в якому навчався Бєлоусов, відкрився музей, присвячений його життю[26].
• У 2006 році Перший канал випустив фільм «Коротке літо Жені Бєлоусова», що розповідає про життя, творчість і причини відходу співака з життя.
• Життю та творчості Євгена Бєлоусова була присвячена одна з програм «Сьогодні ввечері» Першого каналу (ефір 24 червня 2017 року).
• «Життя і смерть Жені Бєлоусова». Фільм Вадима Такменєва (НТВ)

• 1989 — «Девочка моя синеглазая. Песни В. Дорохина на вірші Л. Воропаєвої» (LP, «Мелодия», С60 28655-56):

 1. Девочка моя синеглазая;
 3. Алушта;
 7. Ночное такси.

• 1989 — «Кругозор 1989 № 12» (FD, «Мелодія», Г92 13118):

 10. Девочка моя синеглазая.

• 1990 — «Музыкальный телетайп—7» (LP, «Мелодія», С60 30264):

 5. Девочка моя синеглазая.

• 1992 — «Шлягер от Матвея. Песни Игоря Матвиенко» (LP, «Мелодія»/«RiTonis», R90 00950):

 7. Ты приходи;
 8. Девчонка-девчоночка;
 9. Алёшка.

Трек № 7 надалі перевиданий під назвою «Вечер-вечерочек» і має повну студійну тривалість в 5:27, але на звороті пластинки заявлений хронометраж — 4:45!

• 1994 — «Женя Бєлоусов '93» (MC, «I.S. Records»).
• 1994 (записи 1993 року) — «Девчонка-девчоночка» (CD, «APEX Records», AXCD 3-0003).[27]

Зустрічаються різні копії одного і того ж альбому, на яких трек № 9 «Вечорок-вечерочек» виданий у двох різних хронометражах: в 4:31, без першого куплета, і 5:27 — у повному варіанті! Крім того, у найменуваннях треків № 3 і № 9 явно є поліграфічні помилки: композиції заголовки «Девчонка-девчонка» та «Вечерок-вечерок» відповідно.

• 1994 — «Ночное такси» (CD, «APEX Records», AXCD 2-0024).[28]
• 1994 — «Лучшие песни» (CD, Non Label, SCN611C 00342).

Реліз має особливість: у треку № 8, виданому в обрізаному (4:31) варіанті без першого куплету!

• 1995 — «И опять о любви» (MC, «Прайд Рекордз», Pr. 95030):

 1. Подожди меня;
 2. Слёзы;
 3. Насмешница;
 4. Вот и всё;
 5. Самый красивый;
 6. Пусть все говорят;
 7. Клён;
 8. Как всегда;
 9. Опять о любви;
 10. Я с тобой.

Трек-ліст цього релізу значно відрізняється від матеріалу, виданого на CD роком пізніше!

• 1996 (записи 1995 року) — «И опять о любви» (CD, «Прайд Рекордз», Pr. CD 96006):[29]

 1. Подожди меня;
 2. Слёзы;
 3. Насмешница;
 4. Вот и всё;
 5. Просто я такой;
 6. Девочка маленькая;
 7. Клён;
 8. Будь что будет;
 9. Не говори пока;
 10. Ночь.

Трек-ліст цього релізу значно відрізняється від матеріалу, виданого на MC роком раніше! Так, з альбому виключена навіть композиція за авторством Валерія Башенєва на слова Євгена Бєлоусова, дала назву і самого альбому.

• 1999 — «Звёзды Российской Эстрады. Лучшие песни» (MC, «MAXI Records»).

Магнітоальбом копіює однойменний реліз 1994 року, але має відмінність у треку № 8, виданому в повному студійному варіанті (5:27).

• 2000 — «Лучшие хиты» (CD, «Gala Records»).

• 1990 — «Наша людина в Сан-Ремо»
• 2006 — «Коротке літо Жені Бєлоусова» (Перший канал).
• 2008 — «Таємні знаки. Женя Бєлоусов. Немає права дорослішати» (ТВ3, «Студія 4»).
• 2009 — «Суперстар представляє — Женя Бєлоусов. Повернення зоряного хлопчика» (НТВ).
• 2012 — Женя Бєлоусов. Все на світі за любов (ТОВ «Лідер ТВ», Росія)
• 2012 — «Воин.сом»
• 2015 — «Женя Бєлоусов. Він не любить тебе ніскілечки…» (Перший канал)

• Сайт «Пам'яті Євгена Бєлоусова».
• Женя Бєлоусов на сайті Last.fm (англ.)