Матвієнко Ігор Ігорович

Ігор Ігорович Матвієнко (нар.. 6 лютого 1960, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянський і російський продюсер та композитор. Засновник декількох популярних російських груп «Любе», «Иванушки International», «Фабрика» та інших.

Матвієнко Ігор Ігорович
рос. Игорь Игоревич Матвиенко
Основна інформація
Дата народження 6 лютого 1960(1960-02-06) (62 роки)
Місце народження Москва, СРСР
Громадянство Росія і СРСР
Професії композитор, автор пісень, музичний продюсер, продюсер, клавішник
Жанри рокмузика і попмузика
Нагороди

matvey.ru
 Файли у Вікісховищі

Життєпис

Народився 6 лютого 1960 року в Москві в родині військовослужбовця.

У 1980 році закінчив музичне училище імені М. М. Іпполітова-Іванова за спеціальністю хормейстер. З 1981 року працював композитором, художнім керівником та виконавцем (клавішні) в різних музичних колективах — ВІА «Перший крок», ВІА «Здрастуй, пісня!», «Клас».

З 1987 по 1990 роки працював у Студії Популярної Музики «Рекорд», у 1987 році став її музичним редактором і тоді ж разом з вокалістом Миколою Расторгуєвим і поетом-піснярем Олександром Шагановим заснували гурт «Любе», для якого пише музику і робить аранжування. У 1991 році Ігор стає керівником продюсерського центру. У 2002 році стає продюсером і керівником музичного проекту Першого каналу «Фабрика Зірок-1», а в 2004 — «Фабрики Зірок-5».

У лютому 2014 року став музичним продюсером церемоній відкриття та закриття XXII Олімпійських Зимових ігор в Сочі. Для самої зворушливої сцени церемонії закриття «Дзеркальний світ» зробив аранжування, об'єднавчої композиції «Свой среди чужих, чужой среди своих» Едуарда Артем'єва і «До свидания, Москва» Олександри Пахмутової[1].

У березні 2014 року створив аранжування для церемонії відкриття паралімпійських ігор 2014, який включає в себе композиції «Давай за…» гурту Любе і «Последнее письмо» гурту Nautilus Pompilius, під яку виходила збірна Росії.

У 2018 році виступив за обмеження сучасних пісень, які потрапляють до молодіжних чартів, що пропагують наркотики і секс — жанрів хіп-хопу і репу[2].

Творчість
З Главкомом Сухопутних військ Олегом Салюковим під час презентації гімну Сухопутних військ, 1 жовтня 2016 року

Написав багато пісень у співпраці з Олександром Шагановим. Все почалося з часів ВІА «Здравствуй, песня», в якій Ігор виступав як клавішник. Пісня Дом на улице другой — одна з перших спільних пісень Матвієнка та Шаганова.

Співробітництво продовжилося в «Любе» — Атас, Комбат, Там, за туманами тощо, потім з Женею Бєлоусовим — У любви глаза разлуки, Девчонка-девчоночка, пізніше з «Иванушками» — Тучи, Кукла, Колечко, Безнадёга точка ру, Золотые облака. З «Фабрикою» — Девушки фабричные. Крім роботи з артистами Продюсерського центру Ігоря Матвієнка були написані пісні Володимира Асімова — Подари мне зимний вечер, Ночкой тёмной.

Регент Хору Стрітенського ставропігійного чоловічого монастиря Нікон Жила називає найпопулярнішою піснею з тих, що виконуються хором, «Коня» Матвієнка та Шаганова.

У 2016 році написаний гімн Сухопутних військ Російської Федерації «Вперед, пехота!»[3][4].

Ігор Матвієнко — автор більшості оригінальних (не запозичених у інших композиторів) пісень «Любе», які здобули всенародну популярність, у тому числі, «Конь», «Дорога», «Самоволочка».

Ряд пісень було написано у співпраці з поетом Михайлом Андрєєвим, в тому числі (для різних ансамблів) Нетелефонный разговор, Первые стихи, Луна,Трамвай пятёрочка, Берёзы, Тополиный пух, Реви, Лодочка, Про любовь.

Для «Корней» — Это ты объявила войну. Серед інших поетів, вірші яких писав Матвієнко, (за алфавітом) Костянтин Арсенєв, Герман Вітку, Леонід Дербеньов, Павло Жагун, Наум Олєв, Віктор Пелєнягре, Ольга Ровная. У деяких піснях (Давай за…, За тебя, Родина-мать) сам виступив як автор слів.

Виконав пісню «Краса» («Ты неси меня река») для телевізійного серіалу «Кордон. Тайговий роман».

Гурти та виконавці

Композиторська фільмографія

Громадська діяльність

6 лютого 2012 року був офіційно зареєстрований як довірена особа кандидата в Президенти Російської Федерації на третій термін Голови Уряду Росії Володимира Путіна[5].

29 серпня 2016 року обраний президентом авторського ради Російського авторського товариства[6].

З вересня 2017 року — Голова Громадської ради при Роскомнагляді[7].

У листопаді 2017 року створив проект «Жити.рф», метою якого була заявлена допомога людям, що опинилися у складній ситуації. За даними видання The Bell, проект також займався розкруткою в соціальних мережах руху Putin Team, який виступав на президентських виборах 2018 року на підтримку кандидата в президенти Володимира Путіна[8] на четвертий термін.

Був членом ініціативної групи, що висунула Володимира Путіна кандидатом у президенти Росії на виборах 2018 року[9].

20 листопада 2018 року Ігор Матвієнко, згідно з Указом Президента Росії, включений до нового складу Ради при Президенті з культури і мистецтва[10].

Особисте життя

За словами Ігоря, він був одружений чотири чи п'ять разів:

  • Незареєстровані стосунки
    • син — Станіслав Матвієнко
  • Перша дружина — Євгенія (Джуна) Давіташвілі (шлюб тривав 24 години)
  • Друга дружина — Лариса
    • дочка Анастасія Матвієнко, вчилася в Англії на дизайнера одягу
  • Третя дружина Анастасія Алексєєва[11]
    • дочки Таїсія Матвієнко (нар. 1997) і Поліна Матвієнко (нар. 2001), син Денис Матвієнко (нар. 2000)[12]

Визнання
  • Лауреат Премії МВС Росії

Примітки
  1. Закриття Олімпійських ігор у Сочі: як проходила церемонія(рос.)
  2. Ігор Матвієнко розкритикував сучасну музику, 20.02.2028(рос.)
  3. Регент Хору Стрітенського монастиря Никон Жила у Воронежі: «Наша музика інтернаціональна!»
  4. На святкуванні Дня Сухопутних військ був презентований їх гімн «Вперед, піхота!»  : Міністерство оборони Російської Федерації
  5. Постанова ЦВК РФ № 96/767-6, 6 лютого 2012(рос.)
  6. Ігор Матвієнко обраний президентом авторського ради РАО «NEWSru.com», 29.08.2016
  7. Головою Громадської ради при Роскомнагляді обраний продюсер Ігор Матвієнко, 27.09.2017(рос.)
  8. Просуванням Putin Team зайнявся продюсер «Любе» та гурту «Иванушки International» Ігор Матвієнко Meduza, 22.01.2018
  9. Петро Козлов, Єлизавета Фохт. «Нас переконувати не треба»: Путіна висунули в президенти без Путіна Російська служба Бі-бі-сі, 26.12.2017
  10. Затверджено новий склад Ради з культури і мистецтва(рос.)
  11. Семейный центр Островской. Архів оригіналу за 3 січня 2011. Процитовано 5 листопада 2011.
  12. ТЕЛЕНЕДЕЛЯ — Как на духу — Игорь Матвиенко: настоящие браки держатся не на сексе. Архів оригіналу за 27 липня 2009. Процитовано 17 лютого 2019.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.