Бєлоусов Сергій Миколайович
Бєлоу́сов Сергі́й Микола́йович (18 березня 1897 — 11 липня 1985) — радянський історик, кандидат історичних наук (1947), директор Інституту історії України АН УРСР (1936—1941).
| Сергій Миколайович Бєлоусов | |||
|---|---|---|---|
| рос. Сергей Николаевич Белоусов | |||
 | |||
| Народився |
6 (18) березня 1897 Тула, Російська імперія | ||
| Помер |
11 липня 1985 (88 років) Київ, Українська РСР, СРСР | ||
| Поховання | Київ | ||
| Країна |
 Російська імперія СРСР | ||
| Діяльність | історик | ||
| Alma mater | Комуністична академія і Інститут червоної професури | ||
| Галузь | історія | ||
| Заклад | Інститут історії України АН УРСР | ||
| Ступінь | кандидат історичних наук | ||
| Аспіранти, докторанти | Худяк Раїса Аврамівна | ||
| Нагороди |
| ||
Життєпис
Народився в Тулі, губернському місті Російської імперії (нині — обласний центр Російської Федерації) в родині робітника. Закінчив початкову школу, з 1909 року працював у зброярській майстерні, друкарні, на Тульському збройовому заводі.
З 1920 року — на партійно-комсомольській роботі. Навчався у Москві в Комуністичній академії (1924—1926) та Інституті червоної професури (1930—1933, відділення партійного будівництва та історії партії). У 1932—1933 роках — завідувач кафедри історії партії і партійного будівництва, в. о. професора 2-го Московського обласного комуністичного університету.
У лютому 1933 року призначений начальником політвідділу Грушківської МТС Одеської області. У 1934—1936 роках — секретар Бобринецького райкому КП(б)У Одеської області.
23 листопада 1936 року Політбюро ЦК КП(б)У, а 26 грудня того ж року — Президією АН УСРР призначений директором Інституту історії України. У 1937—1938 роках, за сумісництвом, — секретар парткому АН УРСР. За редакцією Бєлоусова Інститут історії України у 1937—1941 роках опублікував збірки статей з історії України, кілька випусків «Нарисів з історії України», тощо.
У липні 1941 року призваний до лав РСЧА, до липня 1946 року обіймав посаду начальника політвідділу 1-го Туркестанського військового кулеметного училища, підполковник.
Після демобілізації працював в Інституті історії України: старшим науковим співробітником, в. о. завідувача відділення історії радянського суспільства (1951—1955). За сумісництвом викладав в Інституті підвищення кваліфікації, викладав марксизм-ленінізм у Київському університеті. У 1947 році захистив кандидатську дисертацію на тему «УРСР у боротьбі за завершення будівництва соціалістичного суспільства. 1935 — червень 1941». Підданий критиці в постанові ЦК КП(б)У « Про політичні помилки й незадовільну роботу Інституту історії України АН УРСР» (29 серпня 1947).
Від 1964 року — на пенсії. Помер у м. Київ.
Основні роботи
Автор близько 100 робіт, у тому числі:
- «Возз'єднання українського народу в єдиній Українській Радянській державі» (1951);
- «Відбудова і розвиток народного господарства та культури УРСР в четвертій сталінській п'ятирічці (1946—1950 рр.)» (1953);
- «КПРС — натхненник і організатор комуністичного будівництва на Україні» (1960) та ін.
Джерела та література
- Рубльов О. С. Бєлоусов Сергій Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 249. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.