Бібиков Дмитро Гаврилович
Бі́́биков Дмитро́ Гаври́лович (нар. 18 (29) березня 1792, с. Баловньово, Данківський повіт, Рязанське намісництво, Російська імперія — 22 лютого (6 березня) 1870, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський державний діяч, генерал від інфантерії, учасник Франко-російської війни 1812 року.
| Бібиков Дмитро Гаврилович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
18 (29) березня 1792 Баловнево, Dankov Countyd, Рязанська губернія, Російська імперія |
| Помер |
22 лютого (6 березня) 1870 (77 років) Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Поховання | Тихвінське кладовищеd |
| Діяльність | державний діяч |
| Учасник | Російсько-турецька війна 1806—1812, Battle of Smolenskd і Бородінська битва |
| Посада | member of the State Council of the Russian Empired |
| Військове звання | генерал від інфантерії |
| Рід | Bibikovd |
| Батько | Gavriil Bibikovd |
| У шлюбі з | Sofya Bibikovad |
| Діти | Dmitry Bibikovd, Q101353429? і Sofia Dmitrievna Tolstaya (nee Bibikova)d |
| Нагороди |
      |
 | |
Життєпис
Належав до знатного дворянського роду Бібікових. Народився в багатодітній родині (6 синів і 7 дочок) генерал-майора Гавриїла Ілліча Бібікова (1747—1803) від другого його шлюбу з Катериною Чебишовою (1767—1833); племінник Катерини Голенищевої-Кутузової (дружини фельдмаршала Михайла Кутузова).
На військовій службі з 1808. У Бородінський битві 1812 втратив руку. У 1819—1825 роках — Володимирський, Саратовський і Московський віце-губернатор, у 1825—1835 роках — директор департаменту зовнішньої торгівлі.
У 1837—1852 — Київський військовий губернатор, Подільський і Волинський генерал-губернатор. На цій посаді Бібиков активно, послідовно та жорстко проводив політику централізації російської держави та всебічного ослаблення польської шляхетської верстви на Правобережній Україні.
Брав участь у розгромі Кирило-Мефодіївського братства, у 1840 скасував дію Литовського статуту 1588 року та ліквідував греко-католицьку церкву (1839) у Правобережній Україні, але не конфіскував маєтки католицького духовенства, як дехто вважає, бо це зробила держава, а він сам про це довідався з газет[1].
Упродовж 1840—1845 комісією під його проводом проведено перевірку за архівними документами дворянських прав польських поміщиків та шляхти і виключено з дворянського стану 64 тисячі польських шляхтичів. Під час перебування на посаді підтримав ініціативу Михайла Максимовича щодо організації в Києві Тимчасової комісії для розбору стародавніх актів (1843). У 1848 заснував Центральний архів давніх актів у Києві. З метою русифікації України здійснив заміну місцевих чиновників на російських.
У 1847—1848 провів інвентарну реформу, яка законодавче закріплювала поміщицьку земельну власність, частково обмежуючи свавілля і гніт польських поміщиків, одночасно законодавчо закріплювала панщину і поміщицьку земельну власність. Бібиков нещадно придушував селянські виступи проти поміщиків. Характеристику Бібикова як сатрапа російського самодержавства дав Тарас Шевченко у своїй поемі «Юродивий».
У 1852—1855 — міністр внутрішніх справ Російської імперії.
Пам'ять
Ім'я Бібікова до революції носив Бібіковський бульвар в Києві (нині бульвар Тараса Шевченка).
На честь Д. Г. Бібікова 7 вересня 2012 року наказом Федеральної митної служби Російської Федерації № 1804 заснована відомча медаль «Дмитро Бібіков». Аверс медалі Бібікова повторює дизайн аналогічних нагород — медалі Ушакова, медалі Суворова, медалі Нестерова.
Примітки
- В. С. Шандра. Генерал-губернаторства в Україні. Issuu (англ.). Процитовано 11 квітня 2020.
Посилання
Джерела
- Бібиков Дмитро Гаврилович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 437.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.