Бульвар Тараса Шевченка (Київ)

Бульва́р Тара́са Шевче́нка — вулиця в Шевченківському районі Києва, місцевості Афанасівський яр, Нова Забудова. Пролягає від Бессарабської площі до площі Перемоги.

Бульвар Тараса Шевченка
Київ
Місцевість Афанасівський яр, Нова Забудова
Район Шевченківський
Назва на честь Т. Г. Шевченка
Колишні назви
Бульварне шосе, вул. Бульварна, Університетський бульв., Бібіковський бульв., Ровноерштрассе
Загальні відомості
Протяжність 1,8 км
Координати початку 50°26′32″ пн. ш. 30°31′12″ сх. д.
Координати кінця 50°26′47″ пн. ш. 30°29′40″ сх. д.
Поштові індекси 01004 (початок), 01030 (середина), 01032 (кінець)
Транспорт
Найближчі станції метро  «Університет»
 «Вокзальна»
Автобуси А 24, 114, 118
Трамваї лінія існувала у 1892–1940-х рр.
Тролейбуси Тр 5, 7, 8, 17, 93Н
Маршрутні таксі Мт 189, 228, 230, 231, 429, 433, 450, 570, 575
Зупинки громадського транспорту «Бульвар Тараса Шевченка», «Володимирська вулиця», «Вулиця Івана Франка», «Станція метро "Університет"», «Академія адвокатури України»
Найближчі залізничні станції Київ-Пасажирський
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми Володимирський собор
Державні установи РДА Шевченківського р-ну
Навчальні заклади Національний медичний університет ім. О. Богомольця, Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, Академія адвокатури України
Медичні заклади Міська клінічна лікарня № 18
Заклади культури Музей Т. Г. Шевченка, Будинок національних творчих колективів України
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11894
У проєкті OpenStreetMap r369991
Мапа
 Бульвар Тараса Шевченка у Вікісховищі

Прилучаються вулиці Пушкінська (перетинає), Терещенківська (перетинає), Володимирська (перетинає), Леонтовича, Івана Франка, Пирогова, Михайла Коцюбинського, Симона Петлюри, провулок Алли Горської, площа Перемоги.

Назви

Назви вулиці:

Історія

Бульвар як міську вулицю прокладено у 1830-х роках (не пізніше 1834 року). Одночасно зі спорудженням на сусідній Володимирській вулиці будівлі Київського університету посеред вулиці було посаджено алею — спершу каштанів, згодом — з 1840-х років — тополь, що й понині є візитівкою вулиці.

Першою кам'яною спорудою був теперішній будинок № 27 (колишній будинок арештантських рот), що певний час знаходився поза офіційною межею міста.

1839 року вздовж лівого боку вулиці закладено ботанічний сад — нині Ботанічний сад імені академіка Олександра Фоміна або Старий ботанічний сад.

У 1840–50-х роках було споруджено будівлі Кадетського корпусу, згодом 1-ї гімназії (1850) — тепер № 14; 2-ї гімназії (1856) — тепер № 18; а також особняк (майбутній Ніколи Терещенка, 1842) — тепер № 12. У 1857 року в кінці бульвару, на тодішній межі Києва було зведено Тріумфальну арку (знаходилася на місці сучасного Повітрофлотського шляхопроводу).

У 1860-х роках на Галицькій площі було зведено єдину в історії Києва залізну церкву (з чавунних плит) — церкву Іоана Златоуста.

Тоді ж на вільній ділянці між Гімназичною (нині — Леонтовича) та Святославською (нині — Івана Франка) вулицями було розпочато будівництво Володимирського собору (зводився 1862–1882 року, до 1896 року тривали оздоблювальні роботи та розписи собору). Місце для будівництва було визначено особисто Миколою І.

У 1870–90-х роках — на початку XX століття відбувається інтенсивна забудова обабіч бульвару: зводяться як особняки (№ 13, № 34) або прибуткові чи звичайні житлові будівлі (№ 1, 3, 4, 9, 11, 19, 26, 31, 36, 46, 48), так і громадські об'єкти (комплекс університетських клінік — № 17, комплекс Комерційного інституту — № 22-24, готелі «Марсель» — № 3, «Паласт-Отель» — № 7, приватна гімназія — № 23), а також промислові споруди (Тютюнова фабрика — колишній № 72, нині проспект Перемоги, 6; зруйнована).

1872 року на стику бульвару та вулиці Безаківської було встановлено пам'ятник графу Олексієві Бобринському (нині майже на цьому місці пам'ятник Миколі Щорсу), 1946 року на початку бульвару встановлено пам'ятник Володимирові Леніну.

У 1985 році частину бульвару Тараса Шевченка між площею Перемоги та Повітрофлотським шляхопроводом приєднали до колишнього Брест-Литовського проспекту, що тоді ж був перейменований на проспект Перемоги[6].

Рішенням виконкому міськради від 20.03.1972 р. № 363 бульвар Тараса Шевченка внесено до переліку територій та об'єктів природно-заповідного фонду України, як ботанічну пам'ятку природи місцевого значення. Довжина алеї тополь на бульварі становить близько 1,5 км.

За пострадянської доби уздовж бульвару реалізовано масштабні проекти комерційного будівництва, що супроводжувалися знесенням старих споруд і поступово змінюють масштаб історичної забудови (житлово-офісний комплекс — № 11; готель «Хілтон» — № 28–30; комплекс «Європа Плаза» — № 33–37; висотна будівля у дворі № 27).

Установи та заклади

Будівлі, що становлять історичну цінність, пам'ятки архітектури

Визначні люди, пов'язані з бульваром Тараса Шевченка

Будинки № 8, 12, 34 з 1870-х років належали родині цукрозаводчиків і меценатів Терещенків.

У будівлі 1-ї гімназії в різний час жили, працювали або навчалися Микола Пирогов, Володимир Вернадський, Анатолій Луначарський, Михайло Булгаков (навчався 1901–1909), Костянтин Паустовський (навчався 1904–1912), Олександр Богомолець, Серж Лифар.

У будівлі 2-ї гімназії навчалися або працювали Павло Чубинський, Михайло Чалий, Іван Сошенко, Іван Вернадський, Володимир Орловський, Агатангел Кримський (навчався 1883–1885), Рейнгольд Глієр (закінчив 1894), Отто Шмідт (закінчив 1909), Олександр Русов (чоловік Софії Русової), підготовчий клас закінчив Михайло Булгаков.

Володимирський собор розписували художники Віктор Васнецов, Михайло Нестеров, Адріян Прахов, Микола Пимоненко, Сергій Костенко, Вільгельм Котарбінський, брати Свєдомські, Михайло Врубель.

У клініці університету лікувався Михайло Коцюбинський.

До комплексу Комерційного інституту (нині тут Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова) входив колишній житловий будинок, де 1877 року народився поет та художник Максиміліан Волошин (№ 24).

Зображення
  • Бібіковський бульвар, друга половина XIX століття
  • Будинок аптекаря Фроммета, 1888 рік
  • Бульвар Тараса Шевченка від пам'ятника Щорсу до площі Перемоги
  • Бульвар Тараса Шевченка на схід від площі Перемоги

Примітки
  1. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.
  2. От Киевского Исполкома. Приказ коллегии городского хозяйства // Вісти / Известия. — 1919. — № 29. — 23 марта. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  3. Переименование улиц // Известия / Вісти. — 1920. — № 13. — 4 января. — С. 4. (рос.) Архівовано з першоджерела 3 серпня 2014.
  4. Постанова виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 6 грудня 1944 року № 286/2 «Про впорядкування найменувань площ, вулиць та провулків м. Києва». Дод. № 1. Дод. № 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 38, арк. 65–102. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013. Архівовано з першоджерела 22 червня 2013.
  5. Себта Т. Топонімічні перейменування в окупованому Києві // Київ і кияни. Матеріали щорічної науково-практичної конференції (Музей історії міста Києва). — К. : Кий, 2010. — Вип. 10. — С. 195—213.
  6. Решение исполнительного комитета Киевского городского Совета народных депутатов от 27 марта 1985 года № 235 «О переименовании Брест-Литовского проспекта и части бульвара Шевченко на проспект Победы» // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 8, спр. 2928, арк. 402, 403. (рос.) Архівовано з першоджерела 20 жовтня 2013.

Джерела
  • Шевченко Тараса бульвар // Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 648–649. (рос.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.