Бійня у Верховині

Бійня у Верховині, Трагедія села Верховина — вбивство 194 українців у селі Верховина Люблінського воєводства Красноставського повіту ґміни Сенниця-Ружана 6 червня 1945 загоном Національних Збройних Сил (пол. Narodowe Siły Zbrojne (NSZ).

Історія

За наказом командира «Спеціальної акції» 16-го округу NSZ майора Зиґмунта Воляніна «Зенон» командир угрупування Акцій Спеціальних НЗС (пол. Pogotowia Akcji Specjalnej) холмського повіту капітан Мєчислав Паздерський «Шари» (пол. Szary) зібрав 300-особове угрупування з підлеглих йому відділів підпоручника Збігнева Гури «Яцка», сержанта Болеслава Скулімовського «Сокола», старшого сержанта Євгенія Валевського «Земсти», Романа Ярошинського «Романа». До третини особового складу походило з 27 волинської дивізії піхоти АК, що брали участь у каральних акціях над українським населенням Волині.

Радянські військові та місцеві жителі оглядають тіла убитих українців у Верховині

6 червня 1945 угрупування Паздерського увійшло до села Верховина в одязі Війська Польського, що не викликало занепокоєння населення. Розвідавши місцевість, вони вийшли з села і повернулися, замордувавши 194 українці — 45 дорослих чоловіків і 149 жінок і дітей різного віку. Для вбивства була використана вогнепальна зброя, сокири, лопати, мотики.

Вбивши все населення села, угруповання Паздерського відійшло до Селець ґміни Лешньовіце. За ними було вислано з Холма 60-особовий загін з службовців Міністерства громадської безпеки (пол. Ministerstwo Bezpieczeństwa Publicznego), міліціонерів, курсантів школи артилерії Війська Польського, який потрапив у засідку. Живих співробітників МГБ, міліціонерів вбили, курсантами поповнили свої ряди. Після цього було вислано 160-особову групу 98-полку погранвійськ НКВС, близько 2000 солдатів Корпусу внутрішньої безпеки МГБ. У селі Гута ґміни Войславіце вони оточили угрупування Паздерського і в ході бою 10 червня 1945 було вбито Паздерського, декілька командирів загонів (загалом 166 осіб), поранено 30, взято в полон 10. Втрати протилежної сторони становили 4 особи. Згоріло 164 будинки села. Ця битва була найбільшим зіткненням підрозділів НЗС.

Суд

23 червня 1945 газета НЗС «Щербець» (пол. Szczerbiec) опублікувала статтю, де різанину у Верховині визнали актом боротьби НЗС з «гайдамацькими паразитами» і повторення в разі потреби схожих акцій. У справі знаходиться завірена копія рапорту ситуаційного «Шарого» командиру АС НЗС округу Люблін від 9 червня 1945 — Доповідаю, що підрозділи АС після концентрації вирушили під моїм командуванням на Замостя, згідно з наказом. По дорозі вирішено ліквідувати кілька українських селищ. Першим і найближчим було село Верховина… Верховину оточено з усіх сторін і вирізано 194 особи української народності. Декільком вдалося втекти.

Згодом спеціальна комісія ексгумувала лише одну невелику могилу, де віднайшли два тіла (одне з відрубаною головою). Інших поховань, зокрема масової могили не досліджували, обмежившись показами свідків. За ними було вбито все українське населення села, що супроводжувалося масовими зґвалтуваннями. У матеріалах справи у протоколах допитів «Романа», «Януша», «Зенона» зазначено кількість вбитих 396, 280 осіб. 14 лютого — 19 березня у Варшаві відбувся суд над 23 учасниками НЗС, де одним з обвинувачень була пацифікація населення села Верховина. Сім обвинувачених були засуджені до кари смерті. 15 червня 1953 суд ПНР підтвердив, що злочин у Верховині здійснив підрозділ Мєчислава Паздерського. Це підтвердив суд 8 травня 1998.

Спроби реабілітації

З середини 1980-х років розпочалась реабілітація націоналістичного антикомуністичного підпілля. Були озвучені версії, що підрозділ НЗС мав намір у селі Верховина лише знищити агентів міліції і МГБ, прихильників Компартії Польщі[1], Польської Робітничої Партії[2], яких було немало за даними Гжегожа Мотики. Тадеуш Сват[3] писав, що всі свідчення у справі були сфабриковані і, опираючись на відомих йому свідків, в ході бою і знищення бункерів було вбито до 50 осіб (приблизно все чоловіче населення). Після відходу підрозділу «Шарого» до села зайшов невідомий підрозділ, який для дискредитації НЗС здійснив різню. На думку Мотики і Романа Внука «Шарий» самостійно змінив план для більшої підтримки польського населення і зриву порозуміння поміж УПА і СіН. Суд 4 лютого 1999 визнав недоказаною участь підрозділу М. Паздерського у різні у Верховині, на підставі того, що документи, свідчення могли бути сфальшовані МГБ. Крім того ще 1992 М. Паздерський був нагороджений президентом Лехом Валенсою Хрестом Національного Збройного Чину[4][5] за заслуги 1939-1945 роках і Хрестом Партизанським[6][7]. Меморіальна таблиця на його честь встановлена у костелі св. Єліаша Любліна[8] (2014).

Див. також

Джерела
  • Michał Fijałka: 27 Wołyńska Dywizja Piechoty Armii Krajowej. Warszawa: Instytut Wydawniczy «Pax», 1987. ISBN 83-211-0734-6. (пол.)
  • Aparat bezpieczeństwa w Polsce. Kadra kierownicza 1944—1956, IPN Warszawa 2005 (пол.)
  • Mieczysław Jaworski, Korpus Bezpieczeństwa Wewnętrznego 1945—1965, Warszawa 1984. (пол.)
  • Mariusz Zajączkowski «Spór o Wierzchowiny. Działalność oddziałów Akcji Specjalnej NSZ w powiatach Chełm, Hrubieszów, Krasnystaw i Lubartów na tle konfliktu polsko-ukraińskiego (sierpień 1944 r. — czerwiec 1945 r.)»: «Pamięć i sprawiedliwość. Pismo Instytutu Pamięci Narodowej» nr. 1(9)2006, Warszawa, 2006, ISSN 1427-7476 (пол.)
  • G. Motyka, R. Wnuk, Pany i rezuny: współpraca AK-WiN i UPA 1945—1947, Oficyna Wydawnicza Volumen, Warszawa 1997 (пол.)
  • J. Wysocki, Ukraińcy na Lubelszczyźnie w latach 1944—1989, Instytut Pamięci Narodowej, Lublin 2011, ISBN 9788376292601 (пол.)

Посилання

Примітки
  1. Komunistyczna Partia Polski (пол.)
  2. Polska Partia Robotnicza (пол.)
  3. Tadeusz Swat (пол.)
  4. Krzyż Narodowego Czynu Zbrojnego (пол.)
  5. [Odznaczeni Krzyżem Narodowego Czynu Zbrojnego (пол.). Архів оригіналу за 8 грудня 2014. Процитовано 5 травня 2015. Odznaczeni Krzyżem Narodowego Czynu Zbrojnego (пол.)]
  6. Krzyż Partyzancki (пол.)
  7. [Odznaczeni Krzyżem Partyzanckim (пол.). Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 5 травня 2015. Odznaczeni Krzyżem Partyzanckim (пол.)]
  8. Tablica upamiętniająca Mieczysława Pazderskiego (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.