Білан жилкуватий

Білан жилкуватий (Aporia crataegi L.) — вид метеликів родини біланових. Гусениці розвиваються на багатьох рослинах, переважно родини розових, зокрема на плодових деревах (яблуні, глід, груші тощо). Через це за масового розмноження може шкодити сільському господарству. Поширений в Палеарктиці, в низці місцевостей, зокрема в Кореї та Великій Британії, став рідкісним або зник.

?
Білан жилкуватий

Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Ряд: Лускокрилі (Lepidoptera)
Родина: Біланові (Pieridae)
Рід: Aporia
Вид: Білан жилкуватий
Біноміальна назва
Aporia crataegi
Carolus Linnaeus, 1758
Посилання
Вікісховище: Aporia crataegi
EOL: 171404
NCBI: 129397
MB: 454234
Fossilworks: 292592

Опис

Великий білий денний метелик з чорними жилками на крилах. Розмах крил — 5-7 см.

Спосіб життя
Яйця білана жилкуватого на листку яблуні

Літають метелики вдень протягом червня. Самиця відкладає купками жовті овальні яйця на листки плодових дерев. За час життя кожна відкладає 100-250 яєць. Через 8-10 днів після відкладання яєць (у кінці червня — на початку липня) з яєць виходять бурувато-сірі гусениці і скелетують листя. Пошкоджене листя буріє і скручується. Гусениці міцно примотують його до гілки білою павутиною, а в кінці липня в пошкоджених листках сплітають маленькі білі кокони; в цих гніздах вони зимують. У кожному такому гнізді налічується 25-30 маленьких гусениць. Гусениці проходять 5 линянь, після 3-го вони зимують.[1]

Пізня гусениця білана жилкуватого

Навесні в березні-квітні під час розпускання бруньок вони виходять з діапаузи, вилазять із гнізд і та поїдають бруньки, а потім листя. Під кінець цвітіння яблуні гусениці досягають довжини 45 мм і перетворюються на лялечок, прикріпившись перед цим до гілки, стовбура або навіть до черешка листка. Від початку активності гусениць до лялькування проходить 30-35 діб. Через 15-17 днів з лялечки виходить метелик.[1]

Лялечка білана

За межами антропоценозів живляться листям горобини, глоду, конюшини[2].

Серед паразитів гусені — їздці роду Apanteles [3], мікроспоридія Nosema aporiae

Ареал та походження

Поширена в Європі, країнах Середземномор'я, в Північній Азії, в Китаї, Кореї, на півночі Японії (Хоккайдо[4])[5].

За даними прочитання мітохондріальної ДНК, найближчими родичами білана жилкуватого є Mesapia peloria, Aporia martineti, Aporia bieti[6]

Економічне значення

Білан жилкуватий завдає великої шкоди в садах, садозахисних і полезахисних смугах, лісах і парках Полісся та Лісостепу України. Іноді сильно пошкоджує сади степової зони. У роки масового розмноження гусениці зовсім об'їдають листя плодових дерев. Пізніше на деревах утворюється нове листя за рахунок сплячих бруньок, але на утворення його витрачається весь запас поживних речовин, від чого дерева дуже знесилюються, не закладають плодових бруньок і сильно пошкоджуються морозами.

Гніздо гусениць білана жилкуватого на яблуні

Гусениці можуть пошкоджувати яблуню, грушу, сливу, абрикос, айву, глід, черемху, кизильник.

Охорона

Натомість у Південній Кореї білан жилкуватий є рідкісним видом, який практично зник у країні на початку XXI століття та охороняється законом[7][8].

У Великій Британії розміри популяції сильно скоротилися у 1920-ті роки й вид, який був звичайним на півдні Англії, зник через невідомі причини. Наприкінці XX століття чисельність популяцій сильно знизилася в Чехії, Нідерландах, у Австрії вид потрапив під загрозу зникнення[9]

Примітки
  1. І. В. Крикунов, І. С. Кравець. Біоекологічні особливості розвитку білана жилкуватого (Аporia crataegi L.) у Правобережному Лісостепу України // Збірник наукових праць Уманського національного університету садівництва. — 2016. — Вип. 89(1). — С. 79-86
  2. Кравець Н. Я. До анотованого списку антофільних лускокрилих (Lepidoptera) Західного Поділля // Науковий часопис НПУ імені МП Драгоманова. Серія 20: Біологія — 2008 — с. 20-26
  3. Wilbert, Hubert (1960). Apanteles Pieridis (bouché) (Hym., Braconidae), ein Parasit vonAporia Crataegi (L.) (Lep., Pieridae). Entomophaga 5 (3): 183–211. ISSN 0013-8959. doi:10.1007/BF02383271.(англ.)
  4. Watanabe, M. (1978). Adult movements and resident ratios of the black-veined white Aporia crataegi, in a hilly region. Japanese Journal of Ecology, 28(2), 101—109.
  5. Савковский П. П. Атлас вредителей плодовых и ягодных культур. — 5-е изд., доп. и перераб. — К.: Урожай, 1990. — 96 с.(рос.)
  6. He, Yunchuan; Song, Xianmei; Wang, Xinpu; Gu, Xin (2019). The complete mitochondrial genome of Aporia crataegi L. (Lepidoptera: Pieridae). Mitochondrial DNA Part B 4 (2): 3507–3508. ISSN 2380-2359. doi:10.1080/23802359.2019.1675550.(англ.)
  7. Park, Jeong Sun; Cho, Youngho; Kim, Min Jee; Nam, Sang-Ho; Kim, Iksoo (2012). Description of complete mitochondrial genome of the black-veined white, Aporia crataegi (Lepidoptera: Papilionoidea), and comparison to papilionoid species. Journal of Asia-Pacific Entomology 15 (3): 331–341. ISSN 12268615. doi:10.1016/j.aspen.2012.01.002.(англ.)
  8. Kim, Tae Geun; Han, Yong-Gu; Kwon, Ohseok; Cho, Youngho (2015). Changes in Aporia crataegi's potential habitats in accordance with climate changes in the northeast Asia. Journal of Ecology and Environment 38 (1): 15–23. ISSN 2287-8327. doi:10.5141/ecoenv.2015.002.
  9. JUGOVIC, Jure; CRNE, Mitja; LUZNIK, Martina (2017). Movement, demography and behaviour of a highly mobile species: A case study of the black-veined white, Aporia crataegi (Lepidoptera: Pieridae). European Journal of Entomology 114: 113–122. ISSN 12105759. doi:10.14411/eje.2017.016.(англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.