Біла (Турбівська селищна громада)
Бі́ла — село в Україні, у Липовецькому районі Вінницької області. Населення становить 308 осіб. Через село протікає річка Вільшанка.
село Біла | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Вінницька область |
Район/міськрада | Липовецький |
Рада | Білянська сільська рада |
Облікова картка | Біла |
Основні дані | |
Засноване | 1746 |
Населення | 308 |
Площа | 2,328 км² |
Густота населення | 132,3 осіб/км² |
Поштовий індекс | 22514 |
Телефонний код | +380 4358 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°23′27″ пн. ш. 28°54′57″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
252 м |
Водойми | річка Вільшанка, струмок Селець |
Місцева влада | |
Адреса ради | 22520, с. Біла, вул. Миру, 51 |
Карта | |
Біла | |
Біла | |
Мапа | |
|
Історія
Точна дата заснування села невідома, проте село має давню історію. Щодо назви села, то існує версія, що в давнину у селі були великі поклади глини, і всі будівлі мазали білою глиною і вони стояли всі білі.
У 1746 році збудовано дерев’яну Михайлівську церкву[1] 7-го класу, якій належала 51 десятина землі. З того часу свято Михайла 21 листопада відзначається у селі як престольне.
У 1840 році в селі була відкрита церковно-парафіяльна школа. Нині це загальноосвітня школа I–II ступенів[2].
У документах 1864 року зазначається, що в селі було 588 православних мешканців та 12 римо-католиків, нараховувалося 1957 десятин землі. Три чверті села належали Валеріану Ігнатійовичу Огоневському, а четверта частина – Генріху Седизиковському, яку він викупив у Фекли Рогозинської. Від їх прізвищ пішли назви куточків села, які існують й досі: центральну вулицю називають Огоновщина, а вулицю, що веде до Шендерівки – Рогозінщина.
Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Вахнівської волості Бердичівського повіту Київської губернії мешкало 562 особи, налічувалось 85 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок і водяний млин[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1033 особи (496 чоловічої статі та 537 — жіночої), з яких 943 — православної віри[4].
Під час колективізації в 1929 році у селі створено колгоспи «Червоний шлях», «Червоний хлібороб», «2-га п’ятирічка». Першими колгоспниками Білої та Шендерівки були Кравчук Федір Митрофанович, Фармагей Дмитро Дмитрович, Лебідь Антін Карпович, Дубина Антін Іванович.
Важкими для села були роки Голодомору та Другої світової війни. З війни з поля бою не повернулося 216 односельчан, яким у 1966 році збудовано пам’ятник.
Після визволення села 13 березня 1944 року розпочалася відбудова господарства.
У 1957 році колгоспи Білої та Шендерівки об'єдналися в одне господарство.
Сучасний стан
За останні роки у селі з’явилося багато новобудов. Збудовано нову школу, відремонтовано ФАП, заклади культури, проведено водогін та освітлення села.
Станом на 2021 рык на території Білої працює ЗОШ І-ІІ ступенів (навчається 35 учнів, працює 8 вчителів), 2 магазини, ФАП, сільський клуб (до 2002 року 35 років завклубом пропрацювала Марія Семенівна Шевчук).
Відомі люди
- Грищук Іван Петрович — український художник.
- Марчук Надія Іванівна (1939 р.н.) — казкар[5]
Галерея
- Меморіал воїнам Великої Вітчизняної війни
- Спортивний майданчик
- Адміністративна будівля
- Ставок
- Пам’ять про жертв Голодомору на сільському кладовищі
- Колишня школа
- У центрі села
- Ставок на околиці села
- Краєвид на околиці села
- Братська могила у полі
- Ставок на околиці села
Джерела
- Село Біла // Турбівська селищна громада
Література
- Бі́ла // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.373
Примітки
- Жарких М. І. Храми Поділля
- Знамениті дати Вінниччини 2010 року[недоступне посилання з березня 2019]
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-79)
- Україські народні казки: Книга 30. Казки Поділля/ Запис., упоряд. і літ. опрац. М. Зінчук. — Черівці : Букрек, 2010.- 424 с., іл. — С. 387.