Біла (Турбівська селищна громада)

Село розташоване на берегах річки Вільшанки. У селі струмок Селець впадає у Вільшанку.

Точна дата заснування села невідома, проте село має давню історію. Щодо назви села, то існує версія, що в давнину у селі були великі поклади глини, і всі будівлі мазали білою глиною і вони стояли всі білі.

У 1746 році збудовано дерев’яну Михайлівську церкву[1] 7-го класу, якій належала 51 десятина землі. З того часу свято Михайла 21 листопада відзначається у селі як престольне.

У 1840 році в селі була відкрита церковно-парафіяльна школа. Нині це загальноосвітня школа I–II ступенів[2].

У документах 1864 року зазначається, що в селі було 588 православних мешканців та 12 римо-католиків, нараховувалося 1957 десятин землі. Три чверті села належали Валеріану Ігнатійовичу Огоневському, а четверта частина – Генріху Седизиковському, яку він викупив у Фекли Рогозинської. Від їх прізвищ пішли назви куточків села, які існують й досі: центральну вулицю називають Огоновщина, а вулицю, що веде до Шендерівки – Рогозінщина.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі Вахнівської волості Бердичівського повіту Київської губернії мешкало 562 особи, налічувалось 85 дворових господарств, існували православна церква, школа, постоялий будинок і водяний млин[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1033 особи (496 чоловічої статі та 537 — жіночої), з яких 943 — православної віри[4].

Під час колективізації в 1929 році у селі створено колгоспи «Червоний шлях», «Червоний хлібороб», «2-га п’ятирічка». Першими колгоспниками Білої та Шендерівки були Кравчук Федір Митрофанович, Фармагей Дмитро Дмитрович, Лебідь Антін Карпович, Дубина Антін Іванович.

Важкими для села були роки Голодомору та Другої світової війни. З війни з поля бою не повернулося 216 односельчан, яким у 1966 році збудовано пам’ятник.

Після визволення села 13 березня 1944 року розпочалася відбудова господарства.

У 1957 році колгоспи Білої та Шендерівки об'єдналися в одне господарство.

За останні роки у селі з’явилося багато новобудов. Збудовано нову школу, відремонтовано ФАП, заклади культури, проведено водогін та освітлення села.

Станом на 2021 рык на території Білої працює ЗОШ І-ІІ ступенів (навчається 35 учнів, працює 8 вчителів), 2 магазини, ФАП, сільський клуб (до 2002 року 35 років завклубом пропрацювала Марія Семенівна Шевчук).

• Грищук Іван Петрович — український художник.
• Марчук Надія Іванівна (1939 р.н.) — казкар[5]

• 
  Меморіал воїнам Великої Вітчизняної війни
• 
  Спортивний майданчик
• 
  Адміністративна будівля
• 
  Ставок
• 
  Пам’ять про жертв Голодомору на сільському кладовищі
• 
  Колишня школа
• 
  У центрі села
• 
  Ставок на околиці села
• 
  Краєвид на околиці села
• 
  Братська могила у полі
• 
  Ставок на околиці села

• Село Біла // Турбівська селищна громада

• Бі́ла // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.373

• Погода в селі Бі́ла