Білогорівка (смт)
Білого́рівка — селище міського типу в Україні, Сєвєродонецького району Луганської області.
| смт Білогорівка | |
|---|---|
 краєвид смт Білогорівка з в.Кірова | |
| Країна |  Україна |
| Область | Луганська область |
| Район/міськрада | Сєвєродонецький район |
| Рада | Білогорівська селищна рада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Основні дані | |
| Засноване | 1720 |
| Статус | із 1958 року |
| Площа | 3,26 км² |
| Населення | ▼ 852 (01.01.2019)[1] |
| Густота | 261,3 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 93310 |
| Телефонний код | +380 6474 |
| Географічні координати | 48°55′38″ пн. ш. 38°14′55″ сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 86 м |
| Водойма | р. Сіверський Донець |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Насвітевич |
| До станції: | 17 км |
| До райцентру: | |
| - автошляхами: | 25,5 км |
| До обл. центру: | |
| - автошляхами: | 25,5 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 93310, смт Білогорівка, вул. Центральна, 1 |
| Голова селищної ради | Юрганова Наталія Іванівна |
| Карта | |
  Білогорівка | |
 Білогорівка | |
 | |
Історія
Селище є одним із найстаріших у Луганській області. Білогорівка згадується в Указах Петра I. Також Білогорівка позначена на ландкарті Слов'яносербії, виданій Р. Депрерадовичу та І. Шевичу.
На території ради є кургани епохи бронзи, а також знайдено поселення епохи пізньої бронзи та салтівської культури.
Територія селища у XVIII ст. була заселена селянами із Чернігівської губернії, сербами, хорватами православного віросповідання. Наприкінці XVIII ст, у селі налічувалося 21 двір, у ньому проживало 46 чоловіків, 47 жінок.
На поміщицькій землі за рахунок переселенців усе більше виникало сіл. У 1785 році поміщиця Уляна Іванівна заселила Білогорівку (або як його ще називали – Нижній-Суров Яр). Виникла білогорівка на землі села Шипилівки, що належало тій самій Уляні Іванівні.
У 1958 році село стало центром Білогорівської селищної ради.
На території ради розташовано ряд комплексів ЗАТ «Линік», які займаються транспортуванням та переробленням нафти. Також, одне з підприємств, розташованих на території ради, провадить видобування крейди.
За даними 1859 року тут існувало 2 поселення:
- Білогорівка (Нижній Сурів Яр), панське село, над джерелами, 52 господи, 343 особи;
- Підгорівка, панське село, над джерелами, 10 господ, 109 осіб.[2]
Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 60 людей[3].
Кількість дворів – 824.
Назва
Назва селища двослівна, утворена від географічної назви "гора" та слова "білий".
У XVIII сторіччі на місці селища існував зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового як зимівник «Білогорівка».
Населення
У 1989 році в селі Білогорівка проживало 1347 осіб.[4]
За даними перепису 2001 року населення селища становило 1192 особи, з них 87,67 % зазначили рідною українську мову, 11,41 % — російську, а 0,92 % — іншу[5].
У 2011 році в селі Білогорівка проживало 976 осіб.[6]
У 2012 році в селі Білогорівка проживало 966 осіб.[6]
У 2013 році в селі Білогорівка проживало 945 осіб.[6]
У 2017 році в селі Білогорівка проживало 898 осіб.[7]
У 2018 році в селі Білогорівка проживало 869 осіб.[7]
У 2019 році в селі Білогорівка проживало 852 осіб.[7]
Персоналії
- Бурлаков Сергій Романович — (21 червня 1938) — український поет
- Тваринник С. С. Сидоренко нагороджений орденом Леніна. В. І.
- Попову присвоєно звання заслуженого механізатора УРСР.
Білогорівський крейдяний кар'єр
Поруч з селищем розташований крейдяний кар'єр, в якому з 1952 по 2010 добували крейду для Лисичанського содового заводу. Спочатку крейду транспортували залізницею, а з 1954 - повітряно-канатною дорогою. Розміри кар'єра 1х1.7 км, глибина до 15 м. Навколо кар'єра - відвали з породи і непридатної крейди (мергелю) висотою 30-50 м. Останній перерахунок запасів крейди за новими кондиціям був проведений у 1973 р, запаси крейди на той момент становили 26.1 млн.т.
Примітки
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
- Списки населенных мест Российской империи, составленные и издаваемые Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел (По сведениям 1859 года). 42 выпуска - Санкт-Петербург.: издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1861-1885.
- Мартиролог. Луганська, ст. 382—383
- Всесоюзная перепись населения 1989 г. Численность городского населения союзных республик, их территориальных единиц, городских поселений и городских районов по полу. www.demoscope.ru. Процитовано 28 листопада 2021.
- Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
- Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року. Державна служба статистики України. Київ, 2013. стор.77.
- Чисельність наявного населення України на 1 січня 2019 року. Державна служба статистики України. Київ, 2019. стор.47.
Посилання
- Фотографии Белогоровка(рос.)
- Погода в селищі
- Облікова картка[недоступне посилання з березня 2019] на сайті ВРУ
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- Міста і села України. Луганщина.
- Сєвєродонецький район.
- Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932-1933, Луганська область