Більцарева

Географія

Знаходиться в долині потоку Бінчарівка (Binczarówka) — правої притоки річки Біла (Biała).

Історія

Заснована в 1365 році Казимиром ІІІ.

По розборах Польщі (1772, 1793 і 1795 pp.) перейшли королівські маєтності в Більцареві на власність австрійської держави, або т. зв. камери. Звідси і назва — камеральні добра. В 1820 р, закупив ті добра німецький банкір Hosz, якому солтиси Трохановскі мусіли відробляти панщину. В 1886 р. помер безпотомно останній з родини Гошів, іменем Фердинанд. Тоді мешканці Більцаревої закупили — при діяльній співучасті свого пароха о. Теофіля Качмарчика за ціну 36.000 австр. корон, від родини померлого Фердинанда Гоша більцаревську частину його дібр.

В 1918–1920 роках входила до Руської народної республіки лемків[2]. Більшість селян (крім 48) в ході Тилявської схизми на 1936 рік перейшли до Польської православної церкви.

До середини XX ст. в регіоні переважало лемківське населення. У 1939 році з 760 жителів села — 740 українців, 15 поляків і 5 євреїв.[3] До 1945 р. в селі була греко-католицька парафія Грибівського деканату, до якої також належав Грибів, метричні книги велися з 1784 року[4].

В 1945 р. православна частина села виїхала в СРСР, забравши з собою церковне майно включно із дзвонами[5]. У червні 1947 року решту українського населення — 258 осіб було примусово виселено в ході операції «Вісла» і розсіяно на Повернених Землях.[6] На їхнє місце заселені поляки.

У 1975–1998 роках село входило до складу Новосондецького воєводства.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:

Загалом Допрацездатний
вік		 Працездатний
вік		 Постпрацездатний
вік
Чоловіки 692 218 445 29
Жінки 613 176 375 62
Разом 1305 394 820 91

Відомі особистості

В селі народився:

  • Возняк Семен Євгенович (1935—2018) — український поет, лікар, громадський діяч.

Також із селом пов'язані:

Пам'ятки
  • Давня дерев'яна греко-католицька церква святого великомученика Димитрія 1760 року (тепер костел), збереглася більша частина внутрішнього оздоблення (поліхромні фігури з 1549 i 1649 років, іконостас і бічні вівтарі XVIII  ст.). Інша церква (православна з 1930-х років) знищена після 1945 року.
  • Військовий цвинтар, на якому спочивають солдати, загиблі під час Першої світової війни.

Посилання

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Більцарева

  1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Лемківська республіка Флоринки / Світова Академія Карпато-Русинської Культури. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 12 червня 2016.
  3. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 54 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
  4. Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 35-36
  5. Анни Гогоц. Всі плакали. Архів оригіналу за 19 серпня 2016. Процитовано 1 грудня 2016.
  6. Акція «Вісла». Документи / упор. Євген Місило. — Львів; Нью-Йорк: Наукове товариство ім. Т. Шевченка, 1997. — ISBN 5-7707-8504-7. — С. 460.
  7. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.

.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.