Білінчук Дмитро Дмитрович

Дмитро Дмитрович Білінчук (псевдо: «Хмара») (нар. 1919, с.Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область пом. 8 квітня 1953, Лук'янівська тюрма, Київ) — сотенний сотні УПА ім.Богдана Хмельницького в курені «Перемога» (1944-1946), субреферент СБ Косівського надрайонного проводу ОУНР (1946-1947), охоронець командира ТВ-21 "Гуцульщина" Петра Мельника "Хмари" (1948-1949), провідник Косівського районного проводу ОУНР (07.1950-06.1952). лицар Бронзового хреста бойової заслуги УПА.

Дмитро Білінчук
Народження 1919
Ільці, Верховинський район, Івано-Франківська область
Смерть 8 квітня 1953(1953-04-08)
Лук'янівська в'язниця, Київ, Українська РСР, СРСР
Країна  Україна
Приналежність УПА
Роки служби 1944-1952
Звання  Сотник
Формування курінь «Перемога» ТВ-21 «Гуцульщина»
Командування сотня ім.Богдана Хмельницького
Нагороди

Біографія

Дмитро Білінчук народився у 1919 році в селі Ільці Косівського повіту на Станіславщині (нині Верховинський район Івано-Франківської області) в родині Дмитра та Євдокії Білінчуків. Окрім нього, в родині виховувалось ще 3 сини і 1 донька. Один із братів Василь Білінчук.

У 1940 році його родину депортували до трудових поселень віддалених районів СРСР, а саме в Красноярський край. Були б вивезли і самого Дмитра, але йому вдалося уникнути арешту НКВС через відсутність на той час вдома. Він організував загін бойовиків з метою диверсійної діяльності проти представників радянської влади.

В часи німецької окупації провадив підривну роботу проти нового режиму. У червні 1942 року під час сутички у рідному селі Ільцях застрелив коменданта поліції Пірожека. Його розшукувало і врешті-решт схопило гестапо. Але коли його повезли до Коломиї, побратими влаштували засідку і відбили його.

У 1943 році повітовий провідник ОУН «Курява» залучив Дмитра Білінчука до ОУН і підпорядкував повітовому референтові Служби безпеки Костянтину Генику (1920–1950). Весною 1944 року після військового вишколу в старшинській школі УПА «Олені» став чотовим у сотні Юліана Матвіїва «Недобитого» (1912–1953). В грудні 1944 року очолив сотню УПА ім. Богдана Хмельницького в курені «Перемога».

З 1946 року, після розформування сотні, Дмитро Білінчук став субреферентом СБ Косівського надрайонного проводу ОУН. Влітку 1949 року як охоронець Петра Мельника "Хмари" брав участь у рейді відділу УПА до Румунії, який тривав 2 тижні і був проведений з агітаційною метою.

24 червня 1952 року через зраду окружного референта СБ Романа Тучака "Клима" потрапив до полону. 8 квітня 1953 року був розстріляний НКВС у Лук'янівській тюрмі у Києві разом із повстанцями Д. Балагураком ("Скобою") і Ю. Матвіївим («Недобитим»).

Нагороди

  • Згідно з Виказом відзначених крайового військового штабу УПА-Захід від 1.09.1946 р. хорунжий УПА Дмитро Білінчук – «Хмара» нагороджений Бронзовим хрестом бойової заслуги УПА.

Вшанування пам'яті

  • 12.10.2017 р. від імені Координаційної ради з вшанування пам’яті нагороджених Лицарів ОУН і УПА у Львові Бронзовий хрест бойової заслуги УПА (№ 015) переданий Богдану Білінчуку, племіннику Дмитра Білінчука – «Хмари».

Спогади

Василь Павлів писав у своїй книзі «Яворівський фотоархів УПА»:

Був «Хмара» парубок вродливий, фізично сильний і дуже відважний. По всьому Косівському повіту німці розклеїли листівки з текстом про винагороду тому, хто вкаже його місцеперебування, а він серед білого дня приїхав конем в центр самого Косова до панночки, яку вподобав. Переполох вчинився… Але не знайшли ні коня, ні «Хмари» — зник![1]

Цікаві факти

  • Під час рейду до Румунії Дмитро Білінчук та його сотня підібрали ведмежа, яке потім слідувало разом з ними[2].
  • Дмитро Білінчук є дядьком Василя Портяка — відомого українського сценариста[3]

Примітки

Посилання

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.