Бісновата Рива Давидівна

Народилася в місті Лисянка Черкаської області.[1] У 1935 році закінчила Київський кінотехнікум.

Працювала на Кіностудії імені Олександра Довженка.

Олександр Щербатюк («Прес-Центр»): «Колеги-довженківці розповідають, що після виходу на пенсію Риву Давидівну забрали до себе її сестра та племінниця, які проживали в США. Своєї сім'ї Рива ніколи не мала. Жила лише кінематографом. Кіностудії віддала 54 роки свого життя. У творчому доробку „звукооператора від Бога“, як оцінила професійний талант колишньої лисянки відомий кінознавець Раїса Прокопенко, більше 30 самостійно озвучених фільмів та ще понад 100 — продубльованих. Вона була одинокою, але не самотньою — родину їй заміняла в різні роки плеяда режисерів і акторів світової величини: Гнат Юра, Наталія Ужвій, Іван Миколайчук, Костянтин Степанков, Борислав Брондуков, Леонід Биков… Та вона і сама була такою величиною. Лише за кадром…».[1]

Звукорежисер

• 1939 — Велике життя[1] (2-й звукооператор)
• 1941 — Богдан Хмельницький[1]
• 1953 — Мартин Боруля
• 1954 — Земля[1]
• 1955 — Одного чудового дня
• 1955 — Полум'я гніву
• 1956 — «Кривавий світанок»
• 1957 — Любов на світанні
• 1957 — Круті сходи
• 1959 — Іванна
• 1959 — Киянка[1]
• 1961 — Радість моя
• 1961 — Лісова пісня
• 1962 — Ми, двоє мужчин
• 1964 — Ключі від неба
• 1966 — Хто повернеться — долюбить[1]
• 1967 — З нудьги
• 1968 — Анничка[1]
• 1968 — Чи вмієте ви жити?
• 1971 — Тронка
• 1972 — Пропала грамота[1]
• 1973 — Вогонь
• 1974 — Біле коло
• 1976 — Острів юності
• 1979 — Смужка нескошених диких квітів
• 1980 — «Мерседес» втікає від погоні[1]
• 1982 — Грачі
• 1983 — Не було б щастя...
• 1984 — Благі наміри
• 1986 — Звинувачується весілля[1]

• Справочник Союза кинематографистов СССР 1981 года (сост. Г. Мирнова) // М., БПСК, Московская типография № 6

• Ріва Бісновата на сайті IMDb (англ.)
• Фільмографія на kinokolo.ua
• Фільмографія на dic.academic.ru (рос.)