Бітюков Прокопій Семенович
Бітюков Прокопій Семенович (1919 — 10.08.1944) — учасник Радянсько-німецької війни, командир відділення автоматників 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії 30-го стрілецького корпусу 60-ї Армії Центрального фронту. Герой Радянського Союзу (17.10.1943), гвардії старшина[1].
| Бітюков Прокопій Семенович | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народження |
1919 с. Шапкуль, Нижнетавдинський район, Тюменська область, РФ | |||||
| Смерть |
10 серпня 1944 біля м. Ходорів, Жидачівський район Львівська область, Україна | |||||
| Країна |
 СРСР | |||||
| Рід військ | піхота | |||||
| Роки служби | 1940–1944 | |||||
| Звання | гвардії старшина | |||||
| Командування | командир відділення автоматників 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї Бахмацької двічі Червонозоряної ордена Суворова гвардійської стрілецької дивізії | |||||
| Війни / битви |
Радянсько-німецька війна Битва на Курській дузі Битва за Дніпро | |||||
| Нагороди |
| |||||
Біографія
Народився в 1919 році у с. Шапкуль Нижнетавдинського району Тюменської області. Працював у колгоспі.
В Червоній Армії з 1940 року, на фронті з 1943. У званні гвардії старшини командував відділенням автоматників 241-го гвардійського стрілецького полку 75-ї гвардійської стрілецької дивізії.
Брав участь у битві на Курській дузі, виявивши виключну мужність і хоробрість. Був поранений, після лікування повернувся до 241-го стрілецького полку.
Особливо відзначився при форсуванні ріки Дніпро на північ від Києва у вересні 1943 року, в боях при захваті і утриманні плацдарму в районі сіл Глібівка и Ясногородка (Вишгородський район Київської області) на правому березі Дніпра. В нагородному листі командир 241-го гвардійського стрілецького полку гвардії підполковник Бударін М.П. написав, що Бітюков у числі перших під сильним мінометно-кулеметним і артилерійським вогнем форсував Дніпро і сходу вступив у бій. Особисто знищив 15 солдатів і двох офіцерів противника. Після вибуття зі строю командира взводу, взяв командування на себе, після вибуття командира роти командував ротою. Відбив 8 контратак противника, був поранений[2] (рос.).
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 17 жовтня 1943 року за мужність і героїзм проявлені при форсуванні Дніпра і утриманні плацдарму гвардії старшині Бітюкову Прокопію Семеновичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу [3].
Після лікування у госпіталі Бітюков П. С. був направлений в іншу дивізію, про присвоєння звання Героя, можливо, не знав. Воював сміливо і мужньо, був нагороджений орденом Слави і медаллю.
В бою 7 серпня 1944 року був тяжко поранений і 10 серпня помер у госпіталі. Похований в братській могилі в м. Ходорів Львіської області.
Нагороди
- медаль «Золота Зірка» №---- (17 жовтня 1943)
- Орден Леніна
- Орден Слави 3 ступеня
- Медаль
Пам'ять
- В навчальному центрі Сухопутних військ України «Десна» встановлено бюст Героя.
- Ім'я Героя присвоєно школі в м. Тюмень, РФ.
Примітки
- Посада та військове звання подані на дату здійснення подвигу
- http://www.podvignaroda.ru/?n=12057338
- http://www.podvignaroda.mil.ru/ Архівовано 29 липня 2012 у WebCite - Фонд 33. - Оп.682525, д.48, запись 12057300 (рос.)
Посилання
Бітюков Прокопій Семенович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
- Битюков ПрокопийСемёнович (рос.)
Література
- Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М.: Воениздат, 1987. — Т. 1 /Абаев — Любичев/. — 911 с. — 100 000 экз. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382 (рос.)
- Днепр — река героев. — 2-е изд., доп. — Киев: Изд. полит. лит Украины, 1988. — ISBN 5-319-00085-5 (рос.)