Вайлдер Пенфілд

Ва́йлдер Грейвс Пе́нфілд (англ. Wilder Graves Penfield; 25 січня 1891, Спокен — 5 квітня 1976, Монреаль) — канадський нейрохірург американського походження, письменник.

Вайлдер Пенфілд
англ. Wilder Graves Penfield
Народився 26 січня 1891(1891-01-26)[1][2][…]
Спокен, Вашингтон, США[3]
Помер 5 квітня 1976(1976-04-05)[1][4][…] (85 років)
Montréal-Nordd, Монреаль, Квебек, Канада
·рак шлунка
Країна  Канада
Діяльність хірург, нейронауковець, нейрохірург, викладач університету, невролог
Галузь нейрохірургія
Alma mater Принстонський університет, Мертон коледжd і Школа медицини Джонса Гопкінсаd
Науковий ступінь докторський ступінь[5]
Науковий керівник Чарлз Скотт Шеррінгтон, Гарві Кушинг і Otfrid Foersterd
Вчителі Гарві Кушинг
Знання мов англійська[6]
Заклад Університет Макгілла
Членство Лондонське королівське товариство, Академія наук СРСР, Американська академія мистецтв і наук, Російська академія наук, Паризька медична академія і Національна академія наук США
Нагороди

Flavelle Medald (1951)

Lister Medald (1960)

Канадська медична зала славиd (1994)

Otfrid Foerster Medald (1966)

почесний доктор Університету Лаваляd (1951)

Член Американської академії мистецтв і наук

почесний доктор Університету Оттавиd

почесний доктор Університету Макгіллаd

стипендія Родса

почесний доктор Університету Британської Колумбіїd

член Лондонського Королівського Товариства

Грант Ґуґґенгайма

Біографія

Народився в місті Спокен, штат Вашингтон.

Навчався в Принстонському університеті. Отримав стипендію Родса і разом з тим продовжив навчання в коледжі Мертона Оксфордського університету. Там Пенфілд вивчав невропатологію під керівництвом Шеррінгтона. Після цього перевівся в Університет Джонса Гопкінса, який завершив у 1918 році й отримав диплом лікаря. Під час подорожі до Іспанії у 1924 році навчався методу нейрогістологічного дослідження у Рамон-і-Кахаля, а в Німеччині Пенфілд стажувався у нейрохірурга Отфріда Ферстера в Бреслау.

Після стажування в Гарвея Кушинга працював в неврологічному інституті у Нью-Йорку. Там Пенфілд почав проводити перші операції з метою вилікувати епілепсію. У 1921—1928 роках працював у Колумбійському університеті й водночас практикував хірургію в неврологічному інституті. У Нью-Йорку відбулось знайомство Пенфілда з Девідом Рокфеллером, який дав згоду проспонсорувати інститут для вивчення хірургічного лікування епілепсії. Але через скептичне відношення з боку колег, Пенфілд переїхав до Монреалю. 

У 1934 Пенфілд став засновником та першим директором Монреальського неврологічного інституту, який було створено на гроші з фонду Рокфеллера. Упродовж 1965-1968 років він займав пост президента інституту сім'ї.

З 1960 року Пенфілд присвятив себе й літературі. Він написав автобіографічну новелу «No man Alone» і роман «Смолоскип», у якому описував життя Гіппократа. 

Іноземний член Лондонського королівського товариства, Американської академії мистецтв і наук.

Помер Пенфілд в Монреалі 5 квітня 1976 року від раку шлунка. 

Наукова діяльність

Багато часу та уваги Пенфілд приділяв хірургічному лікуванню епілепсії. Його метод лікування полягав у деструкції тих ділянок кори головного мозку, в яких відбувалась спазматична активність. Разом з електрофізіологом Гербертом Джаспером він розробив метод: під час операції на відкритому мозку проводиться електростимуляція різних його ділянок. Це давало можливість більш точно визначити епіцентр епілепсії. При цьому пацієнти були при свідомості й словесно описували відчуття. Ці дані фіксувались а потім ретельно аналізувались.

Отриману в результаті таких операцій інформацію Пенфілд використав для створення карти кори головного мозку. Він зміг узагальнити картографічно сенсорні та моторні ділянки кори мозку людини, а також вперше визначив ті частини, що відповідають за мовлення. Крім того, Пенфілд зміг з допомогою електростимуляції визначити ділянки, активація яких відбувалась разом з активацією м'язів людини а також різних органів. Для кращого розуміння пропорцій цих ділянок Пенфілд створив «Гомункулуса» (його ще називають терміном «Гомункулус Пенфілда») — скульптуру чоловічка, в якій на тілі зберігаються ті ж самі пропорції, що є в корі головного мозку. Пальці рук, губи та язик у цій скульптурі значно більші, ніж ноги та тулуб, адже на них значно більше нервових закінчень й їхня активність активізує пропорційно більшу частину кори головного мозку.

Пам'ять
  • Ім'я Пенфілда занесено до залу слави канадської медицини у 1994 році.
  • Його іменем назване авеню в Монреалі.
  • На честь Вайлдера Пенфілда письменник Філіп Дік у своєму науково-фантастичному романі «Чи мріють андроїди про електричних овець?» назвав прилад — адаптер настрою «Пенфілд».[7]

Примітки
  1. SNAC — 2010.
  2. Who Named It?
  3. Пенфилд Уайлдер Грейвс // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Find a Grave — 1995.
  5. Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #137431198 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  6. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  7. https://www.theverge.com/2018/1/26/16933154/google-doodle-wilder-penfield-neuroscience-canada
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.