Валдір Перес

У дорослому футболі дебютував 1969 року виступами за команду «Гарса», після чого протягом 1970—1973 років захищав кольори клубу «Понте-Прета».

У 1973 році він перейшов в клуб «Сан-Паулу», де швидко став одним з кращих голкіперів бразильського футболу[2]. У 1975 році Перес виграв свій перший титул — чемпіона штату Сан-Паулу, у фіналі турніру у серії пенальті Валдір відбив два перших пенальті суперника «Сан-Паулу», клубу «Португеза Деспортос», в той час як гравці його команди забили всі три перших 11-метрових[3][4]; по закінченні сезону Валдір був названий найкращим футболістом Бразилії. Два роки по тому Валдір зміг повторити свій успіх у серії пенальті, на цей раз у фіналі чемпіонату Бразилії[5]. В подальшому Перес ставав з командою ще тричі чемпіоном штату, у 1978, 1980 та 1981 роках і загалом відіграв за команду із Сан-Паулу дванадцять сезонів своєї ігрової кар'єри, провівши загалом 611 ігор за клуб, з них 183 матчі (84 перемоги, 62 нічиїх і 37 поразок) в чемпіонаті Бразилії.

У 1984 році Валдір перейшов до клубу «Америка» (Натал), після чого грав за клуби «Гуарані» (Кампінас), «Корінтіанс», «Португеза Деспортос» та «Понте-Прета», але ніде надовго не затримувався. Завершив ігрову кар'єру у команді «Санта-Круз» (Ресіфі), за яку виступав протягом 1990 року.

Не провівши жодного матчу у складі національної збірної Бразилії Валдір Перес поїхав з командою на чемпіонат світу 1974 року у ФРН[6], де був третім воротарем і теж на поле не виходив. Перший матч за збірну Валдір провів рік по тому, це була гра 4 жовтня 1975 року у рамках другого півфінального матчу Кубка Америки проти Перу, виграна бразильцями 2:0. Втім цього виявилось недостатньо для виходу в фінал і бразильська команда покинула турнір[7].

Згодом у складі збірної був учасником чемпіонату світу 1978 року в Аргентині, на якому команда здобула бронзові нагороди, але, як і 4 роки тому, на поле не виходив. Після цього турніру Переса перестали викликати в стан національної команди, і лише 5 січня 1981 року Валдір був викликаний до складу збірної на матч з Аргентиною і вийшов на поле, замінивши травмованого Карлоса Галло, цей вихід став першим для Переса з 19 травня 1976 року.

Наступного року Валдір поїхав з командою на третій для себе чемпіонат світу 1982 року в Іспанії, де цього разу був основним воротарем, зігравши у п'яти іграх. У матчі проти збірної СРСР (2:1) пропустив після далекого і несильного удару Андрія Баля один з найбільш курйозних м'ячів в історії світових першостей[8]. На турнірі бразильці дійшли до другого групового етапу, у вирішальному матчі якого програли італійцям 2:3, це була перша гра Валдіра в збірній, в якій він пропустив більше одного гола[9]. І вона ж стала останньою для Переса у складі збірної Бразилії.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 9 років, провів у її формі 27 матчів, пропустивши 18 голів, причому 12 матчів Валдір Перес відстояв «на нуль». Також Валдір Перес зіграв за збірну 4 неофіційних матчі, в яких пропустив 4 голи[10].

Розпочав тренерську кар'єру відразу по завершенні кар'єри гравця, 1991 року, очоливши тренерський штаб клубу «Сан-Бенту», після чого тренував низку невеликих бразильських клубів.

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Греміо Марінга», головним тренером команди якого Валдір Перес був протягом 2013 року.

Помер 23 липня 2017 року на 67-му році життя у місті Можі-дас-Крузіс від інфаркту[11].