Валентій Гербурт

Життєпис

Народився, правдоподібно, 15 жовтня у Фельштині (нині село Скелівка Старосамбірського району Львівської области, Україна). Походив з роду Гербуртів. Один з п'яти синів перемиського підкоморія Яна Гербурта та Ядвіги Хвалівни з Пелнятичів.

Його «прецептором» був Шимон Маріцюш, якого Пйотр Кміта разом з братами у квітні 1544 р. вислав до Італії. Ймовірно, якийсь час був у Льовені, Бельгії. У 1544 р. став каноніком краківським, з 1548 р. пробощем капітули Перемишля; отримав латинські парафії в Щебрешині (Холмська дієцезія), Єжманові (Краківська дієцезія). У 1551 р.: разом з братами був товаришем Станіслава Оріховського на сейм Пйотркувський; був послом до Пйотра Кміти у відомій справі вигнання оо. паулінів з Піньчува канцлером З. Олесьніцким. У 1558 р. отримав звільнення від сплат мостових податків і мита. У 1559 р. став адміністратором Перемиської дієцезії після смерти єпископа Дзядуского. У 1560 р. отримав від короля Перемиське єпископство РКЦ (підтвердила 4 вересня папська консисторія), 15 жовтня став ординарієм. 2 березня 1561 р. брав участь у Варшавському синоді.

Надгробок єпископа Валентія Гербурта в костелі святого Мартина. Стан до 1914

Провів обряд консекрації львівського латинського архиєпископа Павла Тарла, призначеного та затвердженого Папою на посаду в 1561 році.[3] 1566 р. брав участь у сеймику у Судовій Вишні. Був послом до ВКЛ стосовно унії з Короною (місія невдала). На сеймі 1569 р. боронив справи Костелу.

1564 р. видав наказ, за яким простолюдини, які мають ступінь доктора, мали право бути обраними членами капітули, як і шляхтичі. 15 січня 1564 р. видав ухвалу про примусове перебування каноніків при катедрі. У 1571 р. дав згоду заснувати колегію єзуїтів в Ярославі (фундація Зофії з Одровонжів Тарновскої).

Помер 27 липня 1572 р. в Більську під час подорожі на Підляшшя, коли з нунцієм Коммендоне хотіли переконати короля вступити до антитурецької ліги. Був похований у Фельштині. Залишив після себе шерег листів. За Естрайхером, він був автором твору: «пол. Rozprawa przygody starego żołnierza». Значну бібліотеку з інкунабул подарував Перемиській катедрі.

У костелі святого Мартина в дідичному Фельштині був надгробок єпископа.

Примітки
  1. Walenty Herburt
  2. Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
  3. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743. —T. 4. — S. 307. (пол.)

Джерела
  • Cynarski S. Herburt Walenty h. własnego (1524—1572) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960—1961. — T. IX/3. — Zeszyt 42. — S. 453—455. (пол.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.