Ян Гербурт (правник)

Ян Ге́рбурт (лат. Joannes Herborth de Fulstin, пол. Jan Herburt; після 1524, Фельштин, нині с. Скелівка, Україна — 16 листопада 1577, там само) — польський шляхтич, історик, гуманіст, письменник, дипломат, правник, урядник Королівства Польського.

Ян Гербурт
Народився після 1524
Фельштин, нині с. Скелівка, Україна
Помер 16 листопада 1577(1577-11-16)
Там само
Громадянство Річ Посполита
Діяльність історик, гуманіст, письменник, дипломат, юрист
Титул шляхтич
Посада каштелян сяноцький, староста перемиський
Рід Гербурти
Батько Ян Гербурт
Мати Ядвіґа Хвалювна (Хватувна)
Брати, сестри Валентій Гербурт
У шлюбі з Катерина Дрогойовська
Діти Ядвіґа, Барбара, Ельжбета, Ян Щасний, Каспер Шимон
Герб

Біографія

Походив з роду Гербуртів. За даними Романа Желевського (Roman Żelewski), четвертий з п'яти синів перемиського підкоморія Яна Гербурта та його дружини Ядвіги Хвалівни[1] (за Адамом Бонецьким, Хватувна (Chwatówna[2]). Каспер Несецький вказував, що він син Миколая[3]. Деякі біографи вказували як дату його народження 1508 рік, бо Ян Гербурт, син Яна 1522-го записався навчатися до Краківської академії Дата хибна, бо тоді було два Яни Гербурти: наш Ян був молодшим братом Валентія Гербурта, який народився 1524 р. (напис надгробка).

За Шимоном Старовольським, мав навчатись у Льовені, у Франції, Німеччині (є брак документів, але рівень його знань свідчить про це). Першого разу на публічній арені виступив на Пйотркувському сеймі 1550 р., надаючи опіку з братами ксьондзу Станіславові Оріховському в його справі щодо наміру одружитись. 1553 р.: був послом на сейм від Перемиської землі, ймовірно, по братові Станіславові отримав посаду перемиського підкоморія. 1567—1568 р. став сяніцьким каштеляном (мав посаду 1 березня 1568 р.). Підтримував Люблінську унію, 9 лютого 1569 року казав, що легше написати новий акт, ніж редагувати старий. 1 березня 1569 р. застерігав від надання вольностей литвинам. Люблінський сейм призначив його одним з ревізорів оцінки пошкоджень (збитків) на Поділлі від нападу татар. Перед 22 лютого 1570 р. мав посаду перемиського старости[1].

28 лютого 1575 р. був обраний шляхтою суддею генерального суду Руського воєводства. Єдиний 28 листопада 1575 р. заперечив наміру примаса Якуба Уханського оголосити цісаря королем Речі Посполитої. Посідав королівщини Мостиська, Медику, був власником Боньовіц, Воютичів, частини Нового міста Библа в Перемиській землі. 1576 р. продав брату Станіславу кілька сіл з отриманого спадку[4].

Помер 16 або 17 листопада 1577 р., був похований у рідному Фельштині.

Сім'я

Дружина — Катерина Дрогойовська[4], донька Христофора[5] сестра Івана-Томаша[джерело?]. Шлюб — 1553. Відомі діти:

Літературний доробок
  • 1563 — «Statuta Regni Poloniae in ordinem alphabetidigesta» (лат.)
  • 1570 — «Statuta i przywileje koronnez łacińskiwgo językana polskie przełożone, nowym porządkiem zebrane i spisane» (пол.) та ін.

Примітки
  1. Żelewski R. Herburt Jan h. własnego (po 1524—1577)… — S. 440.
  2. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1904. — Cz. 1. — T. 7. — S. 259. (пол.)
  3. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 359—360. (пол.)
  4. Żelewski R. Herburt Jan h. własnego (po 1524—1577)… — S. 441.
  5. Niesiecki K. Korona Polska… — T. 2. — S. 84.
  6. Kotarski H. Lanckoroński Stanisław z Brzezia h. Zadora (zm. 1592) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970. — T. XVI/3. — Zeszyt 70. — S. 452—453. (пол.)

Джерела

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.