Вальтер Антон Карлович
Антон Карлович Вальтер (24 грудня 1905, Петербург — 13 липня 1965, Харків) — український фізик, доктор фізико-математичних наук (1940), професор (1940), академік АН УРСР (1951), Заслужений діяч науки УРСР (1955), лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1993, посмертно) [1][2].
| Вальтер Антон Карлович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
24 грудня 1905 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Помер |
13 серпня 1965 (59 років) Харків, СРСР |
| Поховання | |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | фізик, фізик-теоретик, фізик-ядерник |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого |
| Галузь | ядерна фізика |
| Заклад | Фізико-технічний інститут ім. А. Ф. Іоффе РАН і ННЦ "ХФТI" |
| Ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Науковий керівник | Обреїмов Іван Васильович і Семенов Микола Миколайович |
| Членство | НАН України |
| Діти | Вальтер Антон Антонович |
| Нагороди |
    |
.jpg.webp)
Біографія
У 1926 закінчив Ленінградський політехнічний інститут.
У 1925–1930 у лабораторії Ленінградського фізико-технічного інституту, яку очолював А. Іоффе, досліджував електричні і механічні властивості діелектриків, створив першу фізичну теорію діелектричних втрат.
У 1930—1965 працював в Харківському фізико-технічному інституті АН УРСР (сучасна назва — Національний науковий центр «Харківський фізико-технічний інститут»): 1932—1936 — науковий керівник, 1936—1944 — вчений секретар, від 1941 — завідувач відділу, від 1944 — заступник директора з наукової роботи.
1932 спільно з К. Д. Синельниковим, О. І. Лейпунським і Г. Д. Латишевим уперше в СРСР здійснив розщеплення атомного ядра штучно прискореними частинками. Керував і брав безпосередню участь у спорудженні ряду прискорювачів електронів, зокрема електростатичного на 2,5 МеВ (1935–36), лінійного на 1,8 ГеВ (1968), і постановці та проведенні експериментів з фізики ядра та елементарних частинок.
Брав безпосередню участь у створенні унікальних на той час прискорювачів іонів та елементарних частинок. З допомогою створених прискорювачів виконав разом зі співробітниками серію досліджень з ядерної спектроскопії, відкрив близько 20 нових ізомерів, вивчив розсіювання протонів ядрами, поляризацію нуклонів у ядерних реакціях.
Одночасно працював професором Харківського механічно-машинобудівного інституту (1932—1935), Харківського автомобільно-дорожнього інституту (1935—1937).
У 1937–1965 працював професором Харківського університету. У 1946 році заснував в ньому кафедру експериментальної ядерної фізики.
Основні праці з фізики діелектриків і напівпровідників, техніки високих напруг і техніки вакууму, прискорювальної техніки. [3]
Родина
Син — Антон Антонович Вальтер[4], український вчений-мінералог, доктор геолого-мінералогічних наук, завідувач відділу фізичних методів дослідження руд Інституту прикладної фізики НАН України[5].
Примітки
- Вальтер Антон Карлович (24.12.1905 - 13.07.1965). Національна академія наук України.
- Вальтер Антон Карлович. Енциклопедія Сучасної України.
- Академик Антон Карлович Вальтер и Харьковский Государственный университет (к 100-летию со дня рождения). The Journal of Kharkov National University.
- Академик Антон Карлович Вальтер и школа ядерной физики (К 100-летию со дня рождения) (рос.)
- Антон Антонович Вальтер (до 80-річчя від дня народження)
Джерела
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1986. — Т. 1 : А — Калібр. — 752 с. — С. 247.
- Нємець О. Ф., Довбня А. М. Вальтер Антон Карлович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
- К 100-ЛЕТИЮ СО ДНЯ РОЖДЕНИЯАКАДЕМИКА АНТОНА КАРЛОВИЧА ВАЛЬТЕРА