Вальтер Блюме

Вальтер Блюме народився у Гіршберзі 10 січня 1896. Навчався у вищому реальному училищі. Рано почав цікавитися авіацією. У 1913, за власними кресленнями, побудував з друзями «голуба», що планує, на який пізніше передбачалося вбудувати мотор. Від січня 1914, після закінчення школи, працює інженером-практикантом на машинобудівний фабриці[2].

Блюм поруч зі своїм Fokker D.VII, 25 вересня 1918

З початком Першої світової війни пішов добровольцем на фронт. Проходив службу у 5-му Сілезькому батальйоні єгерів. 19 вересня 1914 потрапив на Східний фронт. У жовтні 1914 в бою під Елком був поранений у верхню частину стегна. Через місяць повернувся в стрій і отримав звання обер-єгеря. Одночасно написав заяву про перехід до авіації. Від 30 червня 1915, проходив річне навчання в льотній школі[2].

Від 18 червня 1916 по 20 січня 1917 літав на двомісному біплані-розвіднику Aviatik у складі FA 65, потім у FA (A) 280. За бойові заслуги 24 липня 1916 нагороджено Залізним Хрестом 2-го класу. У серпні 1916 отримав звання віце-фельдфебель[3].

Від січня 1917 у лавах винищувальної ескадрильї Jasta 26 (нім. Jagdstaffel 26). 31 січня 1917 — лейтенант. Свою першу перемогу здобув 10 травня 1917. 14 серпня 1917 отримав Залізний Хрест 1-го класу. 29 листопада 1917, під час бою з Bristol F.2 Fighter британської 48-ї ескадрильї (англ. No. 48 Squadron RAF), отримав серйозне поранення у груди. Був госпіталізований більше ніж на три місяці. 5 березня 1918 повернувся на фронт. Після недовгого перебування в складі FEA 3, що діяла над сектором фронту в Шампані — від 14 березня 1918 і до кінця війни 11 листопада командир винищувальної ескадрильї Jasta 9. Здобув в її лавах 22 перемоги, загалом, у повітряних боях, здобув 28 перемог, переважно над винищувачами. У загальному заліку німецьких асів посів 39-те місце[1].

7 серпня 1918 Вальтера Блюме нагороджено Лицарським Орденом дому Гогенцоллернів, а 2 жовтня 1918 — Орденом «За заслуги».

Звільнився з військової служби 15 січня 1919.

Планер «Вампір»

Навчально-тренувальний літак Albatros L 75 Ass

Влітку 1919 Блюме стає диспетчером польотів навчальної зони Рейхсверу у Доберітці (нім. Döberitz), у березні та квітні 1920 у 10-й кур'єрській ескадрильї Рейхсверу в якості пілоту-добровольця. Влітку літав у Голландії.

У 1921 допомагав професору Георгу Маделунгу (нім. Georg Madelung; 31 липня 1889 — 17 серпня 1972) у розробці проекту планера «Вампір», що заклав основні тенденції у сучасному планеризмі.

Після війни Блюме навчається на авіаційного інженера в Технічному університеті Ганновера і завершує свою освіту в 1922. Літав на планерах на горі Вассеркуппі.

Влітку 1922 працює над проектами літаків в компанії «Rumpler Flugzeugwerke». У 1923 Блюм і Хентзен (нім. Hentzen) побудували два невеликих літака в Адлерсхофі біля Берліну, що обладнані мотоциклетними двигунами. Перший літак було розбито під час польоту. Влітку 1925 взяв участь у першому німецькому повоєнному «пробному» польоті на спортивному літаку фірми «Юнкерс». У 1925—1926 був призначений на посаду консультанта з авіаційної техніки у Управління озброєнь сухопутних сил (нім. Heereswaffenamt) Рейхсверу[5].

Від листопаду 1926 і до кінця 1931 у компанії «Albatros Flugzeugwerke». Замінив на посаді головного конструктора Роберта Шуберта (нім. Robert Schubert). Переробляє Albatros L 68 та створює навчально-тренувальний літак Albatros L 75 Ass, що призначався для підвищення кваліфікації льотчиків. Перший політ відбувся у 1928[6].

Arado Flugzeugwerke

Навчально-тренувальний та цивільній літак Ar 79

Від 1 січня 1932 технічний директор у «Arado Flugzeugwerke» — німецькому виробнику авіаційної техніки. Розпочав свою роботу із вдосконалення розробленого Вальтером Ретелем (нім. Walter Rethel) навчально-тренувального літака Arado Ar 66. На початку 1933 призначено головним інженером-конструктором цієї компанії, від січня 1938 член Правління компанії. Працював над створенням таких моделей, як Арадо Ar 95, Ar 96 та Ar 196[7].

Ar 234 Blitz

10 грудня 1937, за значний внесок у зміцнення оборони Рейху, отримав звання «Лідера військової економіки» (нім. Wehrwirtschaftsführers)[8].

У наступні роки, Блюме відповідав за створення перших реактивних літаків, які довго вдосконалювали і в підсумку прийшли до створення першого в світі серійного реактивного бомбардувальника Ar 234 Blitz (укр. Блискавка). Ці літаки були першими реактивними бомбардувальниками, що брали участь у реальних бойових діях[5]. До кінця Другої світової війни Блюме запропонував модернізувати «Блискавку», забезпечивши літак чотирма реактивними двигунами, однак проект не було реалізовано.

Від 1 липня 1943 — головний конструктор «Арадо». 12 жовтня 1944 Альберт Шпеєр нагородив Вальтера Блюме званням професора.

Blume Bl 500

У 1953, з метою відродження авіаційної промисловості, заснував інженерний офіс легких конструкцій та механіки рідини в Дуйсбурзі. Але в нього не вистачало колишніх висококваліфікованих фахівців, які б бачили майбутнє німецького літакобудування[9].

У середині 1950-х почав роботу над проектом чотиримісного легкого суцільнометалевого моноплана. Прототип Blume Bl.500 був побудований фірмою Focke-Wulf і зробив перший політ 14 березня 1957[10]. Але спроба відновити один із своїх колишніх проектів Arado Ar 79, у вигляді Blume Bl 502 для цивільної авіації, не справила очікуваного комерційного успіху і згодом він утримувався від подібних розробок.

Деякий час працював у авіакомпанії «Weser Flugzeugbau». Брав участь у розробці франко-німецького консорціума середнього військово-транспортного літака Transall C-160 (перший політ 25 лютого 1963).

Дружина — Марія Блюме (Scheidt)[5].

Вальтер Блюме помер 27 травня 1964 у Дуйсбурзі, у віці 68 років, поховано на Військовому кладовищі в Целле[11].

• Герман Польман
• Герхард Фізелер
• Теодор Остеркамп
• Роберт Ріттер фон Грейм
• Едуард Ріттер фон Шляйх